Казанжи Зоя Іванівна
| Зоя Казанжи | |
|---|---|
| Народилася | 30 травня 1968 (58 років)  Лиман, Білгород-Дністровський район |
| Громадянство |  Україна |
| Діяльність | журналістка, міжнародна медіа-тренерка, громадська діячка, письменниця, блогерка |
| Галузь | література[1] і блог[1] |
| Alma mater | ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка |
| Знання мов | українська і російська[1] |
| Членство | Український ПЕН[2] |
| |
Зоя Казанжи (нар. 30 травня 1968, с. Лиман, Білгород-Дністровський район, Одеська область) — українська журналістка, міжнародна медіа-тренерка, громадська діячка, письменниця, одеська блоґерка. Членкиня Українського ПЕН.
Біографія
Народилася в селі Лиман Татарбунарського району на Одещині[3]. Закінчила Інститут журналістики Київського університету імені Шевченка. Працювала кореспонденткою, оглядачкою, завідувала відділом у газетах Одещини. Була головною редакторкою тижневика «Слово»[3]. Керувала прес-службою ЦВК, коли комісію очолював Сергій Ківалов[4]. Від 2002 року працює медіаконсультанткою та медіатренеркою у програмах ОБСЄ. Власниця й директорка креативного бюро «Жаба». Була активною учасницею Одеського Євромайдану[4]. У 2014—2015 роках працювала радницею голови Одеської ОДА Ігоря Палиці. Була призначена на посаду заступника голови Одеської ОДА[4].
Одружена. З чоловіком, Геннадієм Казанжи, знайома з дитячого садка[5]. Має доньку, онука і дві онучки.
Творчість
У 2014 році у «Видавництві Старого Лева» українською та російською мовами вийшла книжка «Якби я була» / «Если бы я была» з ілюстраціями Даші Ракової, український переклад — Оксани Думанської[6]. У підзаговоловку книги визначено її жанр — «Міські історії у facebook-стилі»[джерело?].
У 2017 році у тому ж видавництві вийшла її друга прозова збірка — «Щось таке як любов»[7].
У 2016 році взяла участь у проєкті Мар'яни Савки «12 неймовірних жінок про цінності, які творять людину», обравши своєю цінністю й темою публічної бесіди незалежність[8]. Інтерв'ю з нею уміщено в однойменній книзі, що вийшла 2017 року[3].
2024 року у Видавництві Старого Лева вийшла збірка віршів "Марта й інші жінки", де вміщено 46 поезій переважно верлібром. Тема - жінка материнство і війна з росією.
Джерела
- Зоя Казанжи: Заборонити російські канали замало, якщо ми не створюємо власного якісного продукту [Архівовано 10 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
- Зоя Казанжи: Моя місія — «зшивати» Одесу [Архівовано 18 вересня 2017 у Wayback Machine.]
Посилання
- Facebook письменниці [Архівовано 8 травня 2017 у Wayback Machine.]
Примітки
- ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Члени ПЕН
- ↑ а б в Казанжи Зоя. Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 15 грудня 2020.
- ↑ а б в Журналістка і медіатренер Зоя Казанжи стала заступником губернатора Одеської області. Архів оригіналу за 15 грудня 2020. Процитовано 15 грудня 2020.
- ↑ Gazeta.ua (28 травня 2014). Хотіла прийти на роботу у рваних джинсах-бойфрендах. Але потім думаю: це буде дивно. Gazeta.ua (укр.). Архів оригіналу за 12 вересня 2017. Процитовано 11 вересня 2017.
- ↑ В Одесі презентували нову книгу Зої Казанжи «Если бы я была». Видавництво Старого Лева. Архів оригіналу за 12 вересня 2017. Процитовано 11 вересня 2017.
- ↑ Щось таке як любов. Видавництво Старого Лева. Архів оригіналу за 12 вересня 2017. Процитовано 11 вересня 2017.
- ↑ Зоя Казанжи: «Ми досі не можемо зрозуміти, що людина незалежна – це людина відкрита». Видавництво Старого Лева. Архів оригіналу за 12 вересня 2017. Процитовано 11 вересня 2017.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).