YaChudo

Зоря Романо

Переглядів: 0. Оновлено 03.11.2026.

Зоря Романо
Зображення
Каталожний код2MASS J01350971+3041565[1], LGGS J013509.73+304157.3[1] і Gaia DR2 303371991297027328[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Сузір'яТрикутник Редагувати інформацію у Вікіданих
Власний рух за схиленням−0,899 ± 0,543 кутова мілісекунда на рік[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Власний рух за прямим піднесенням0,027 ± 0,961 кутова мілісекунда на рік[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Спектральний класWN/of[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Видима зоряна величина18,04[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЕпохаJ2000.0[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Пряме піднесення0,415221183178 радіан[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Схилення0,53580237646 радіан[2] Редагувати інформацію у Вікіданих

Зоря Романо (GR 290) — яскрава блакитна змінна зоря, розташована в галактиці Мессьє 33 у сузір'ї Трикутника.

Відкриття

Зорю Романо відкрив Джуліано Романо, на честь якого її й названо[5]. Він уперше повідомив про неї як про одну з одинадцяти нових змінних зір у галактиці Трикутника. Ці зорі отримали позначення від GR 282 до GR 292. GR 290 була описана як змінна Габбла — Сендиджа, нині цей тип більше відомий як яскраві блакитні змінні. Її фотографічна зоряна величина змінювалася від 16,5 до 17,8. Інші десять зір були відносно звичайними зорями нашої Галактики, тоді як надзвичайно яскрава GR 290 належала галактиці M33[6].

Детальне подальше дослідження цього рідкісного типу змінних показало, що зоря розташована за 17' від центру M33, на околиці галактики поблизу одного зі спіральних рукавів. На фотографічних пластинках, отриманих між 1960 і 1977 роками, видно, що зоря нерегулярно змінювала блиск у межах фотографічних величин від 16,5 до 17,8, із періодами спокою в 1960—1961 роках і починаючи з 1974 року[7].

Спектроскопічне дослідження поблизу мінімуму блиску у 2003 році підтвердило належність зорі Романо до класу яскравих блакитних змінних і показало, що її спектральний тип відповідає Of/WN[8]. У каталозі позагалактичних змінних зір вона наведена як M33 V532[9].

Змінність

Крива блиску GR 290 у синій фотометричній смузі за Polcaro et al. (2016)[10]

Аналіз історичних спостережень показує, що зоря Романо, ймовірно, перебувала у спокійному стані з 1900 року до початку п'яти спалахів, які сталися між 1960 і 2010 роками. Під час максимумів блиск не залишався сталим, а змінювався на часових масштабах у кілька місяців. Третій із п'яти спалахів був найяскравішим і досяг зоряної величини 16,5[10]. Мінімальний блиск у 2014 році став найтьмянішим за всю історію спостережень — нижче 18,7 зоряної величини, і зоря залишалася тьмяною до 2016 року[11][12]. Було висловлено припущення, що ця послідовність спалахів уже завершилася[10].

Спектр

У спектрі GR 290 спостерігаються виразні емісійні лінії водню та нейтрального гелію, а також широкий комплекс емісійних ліній іонізованого азоту й слабкі емісійні лінії іонізованого гелію. Крім того, наявні слабкі лінії поглинання, пов'язані з міжзоряною речовиною, а також деякі заборонені емісійні лінії. Також виявлені лінії C III, але значно слабші за азотні[8]. Спектральний тип зорі Романо відповідає зорі Вольфа — Рає азотної послідовності, але зі збереженим воднем. Він змінюється синхронно зі змінами блиску — від WN8h–9h у мінімумі до WN10h–11h у максимумі. Попри зміни спектрального типу, колір зорі залишається приблизно сталим, що підтверджують показники кольору B–V та U–B[10].

Властивості

Ефективна температура зорі Романо змінюється приблизно від 33 000 K у мінімумі блиску до 23 500 K у максимумі. Радіус також змінюється — від приблизно 22,5 R☉ у мінімумі до 61 R☉ у максимумі, тому під час найбільшого видимого блиску зоря стає значно більшою та холоднішою. Для яскравих блакитних змінних під час таких спалахів типовою є майже стала болометрична світність, однак зоря Романо належить до небагатьох об'єктів, у яких виявлено істотні зміни світності. Її світність зростає приблизно від 500 000 L☉ у мінімумі до понад 1 000 000 L☉ у максимумі[10].

Початкова маса зорі Романо, за оцінками, перевищувала 40 M☉, а нині вона втрачає масу зі швидкістю близько 1 M☉ за кожні 25 000—50 000 років. Найінтенсивніша втрата маси відбувається тоді, коли зоря є найбільшою та найяскравішою[10].

Еволюція

Хоча зоря Романо має спектр зорі Вольфа — Рає, вона не є класичною безводневою зорею цього типу. На її поверхні досі міститься приблизно на 70 % більше водню, ніж гелію. Вважають, що її вік становить лише близько чотирьох мільйонів років, і вона ще не втратила всю свою зовнішню водневу оболонку. Моделювання еволюції масивних зір показує, що зоря Романо починала свій шлях як зоря масою близько 60 M☉, після сходження з головної послідовності пройшла відносно коротку стадію яскравої блакитної змінної і тепер втрачає залишки водню перед перетворенням на більш типову зорю Вольфа — Рає[10].

Примітки

  1. ↑ а б в SIMBAD Astronomical Database
  2. ↑ а б в г д Collaboration G. Gaia Data Release 2 // VizieR Online Data Catalog / Data Processing and Analysis Consortium, European Space Agency — VizieR, 2018. — doi:10.26093/CDS/VIZIER.1345
  3. ↑ Humphreys R. M. Luminous and variable stars in M31 and M33. II. Luminous blue variables, candidate LBVs, Fe II emission line stars, and other supergiants // Astrophys. J. / E. Vishniac — IOP Publishing, 2014. — Vol. 790, Iss. 1. — P. 48. — ISSN 0004-637X; 1538-4357 — doi:10.1088/0004-637X/790/1/48 — arXiv:1407.2259
  4. ↑ Massey P. The Wolf-Rayet content of M33 // Astrophys. J. / E. Vishniac — IOP Publishing, 2011. — Vol. 733, Iss. 2. — P. 123. — ISSN 0004-637X; 1538-4357 — doi:10.1088/0004-637X/733/2/123 — arXiv:1103.5549
  5. ↑ Maryeva, Olga; Viotti, Roberto F.; Koenigsberger, Gloria; Calabresi, Massimo; Rossi, Corinne; Gualandi, Roberto (18 вересня 2019). The History Goes On: Century Long Study of Romano's Star. Galaxies. 7 (3): 79. arXiv:1909.08765. Bibcode:2019Galax...7...79M. doi:10.3390/galaxies7030079. ProQuest 2548450055.
  6. ↑ Romano, G. (1978). New Variable Stars in Triangulum. Information Bulletin on Variable Stars. 1433: 1. Bibcode:1978IBVS.1433....1R.
  7. ↑ Romano, G. (1978). A new variable star in M33. Astronomy and Astrophysics. 67: 291. Bibcode:1978A&A....67..291R.
  8. ↑ а б Polcaro, V. F.; Gualandi, R.; Norci, L.; Rossi, C.; Viotti, R. F. (2003). The LBV nature of Romano's star (GR 290) in M 33. Astronomy and Astrophysics. 411 (2): 193. Bibcode:2003A&A...411..193P. doi:10.1051/0004-6361:20031149.
  9. ↑ Samus, N. N.; Durlevich, O. V. та ін. (2009). VizieR Online Data Catalog: General Catalogue of Variable Stars (Samus+ 2007-2013). VizieR On-line Data Catalog: B/GCVS. Originally Published in: 2009yCat....102025S. 1. Bibcode:2009yCat....102025S.
  10. ↑ а б в г д е ж Polcaro, V. F.; Maryeva, O.; Nesci, R.; Calabresi, M.; Chieffi, A.; Galleti, S.; Gualandi, R.; Haver, R.; Mills, O. F. (2016). GR 290 (Romano's Star). II. Light History and Evolutionary State. The Astronomical Journal. 151 (6): 149. arXiv:1603.07284. Bibcode:2016AJ....151..149P. doi:10.3847/0004-6256/151/6/149.
  11. ↑ Maryeva, Olga; Koenigsberger, Gloria; Egorov, Oleg; Rossi, Corinne; Vito Francesco Polcaro; Calabresi, Massimo; Viotti, Roberto F (2018). Wind and nebula of the M 33 variable GR 290 (WR/LBV). Astronomy & Astrophysics. 617: A51. arXiv:1804.10940. Bibcode:2018A&A...617A..51M. doi:10.1051/0004-6361/201732540.
  12. ↑ Calabresi, Massimo; Rossi, Corinne; Gualandi, Roberto; Galeti, Silvia; Polcaro, Vito Francesco; Viotti, Roberto; Albanesi, Raniero; Anzellini, Fabio; Haver, Roberto (2014). New deep minimum of Romano's Star in M33. The Astronomer's Telegram. 5846: 1. Bibcode:2014ATel.5846....1C.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).