Зольник
- Зо́льник (курган-зольник, горб-зольник, зольний горб) — курганоподібні споруди, насипи яких складаються із землі зі значною часткою попелу, що містить фрагменти кераміки, уламки знарядь праці. кістки тварин та інші відходи господарства. Оскільки згадані рештки є цінним культурним матеріалом для археологів, зольники вважаються археологічними пам'ятками. Зольники часто можна знайти біля давніх поселень і городищ.[1][2] Призначення зольників залишається до кінця не з'ясованим. Першовідкривач зольників Петро Курінний вважав їх поховальними курганами, Олексій Тереножкін вбачав у них залишки стародавніх жител, а Софія Березанська звернула увагу на наявність у зольниках культових вотивних предметів у вигляді глиняної пластики («хлібців», «ку́льок», зооморфних фігурок, кам'яних «яєць» — і тому вона вважала їх культовими святилищами. Яків Гершкович висунув версію, що зольники можуть бути ритуально похованими житлами і як приклад наводить спалення своїх домівок племенами трипільської культури, під більшістю зольників яких дійсно виявлені залишки жител.[2]
- Зольни́к, попільни́к або піддувало — нижня частина топки, що міститься під колосниковою решіткою.[1]
Див. також
- Зільни́ця — діалектна назва жлукта[3]
- Білогрудівська культура
Примітки
- ↑ а б Зольник // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ а б Дмитро Куштан, 2013, с. 36.
- ↑ Зільниця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Джерела
- Дмитро Куштан. Південь Лісостепового Подніпров’я за доби пізньої бронзи. — Археологічний альманах, № 29. — 2013. — С. 232.
Інтернет-ресурси
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).