Василь Золотаренко
| Василь Золотаренко | |||
 | |||
| Герб Тупа Підкова | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 1655 — 1656 | |||
| Попередник: | Іван Золотаренко | ||
| Наступник: | Григорій Гуляницький | ||
| 1659 — 1663 | |||
| Попередник: | Григорій Гуляницький | ||
| Наступник: | Матвій Гвинтовка | ||
| Народження: |
невідомо  Корсунь, Річ Посполита | ||
| Смерть: |
18 (28) вересня 1663 Борзна, Ніжинський полк, Гетьманщина | ||
| Країна: |
 Річ Посполита → Гетьманщина | ||
| Релігія: | православний | ||
| Рід: | Золотаренки | ||
| Військова служба | |||
| Приналежність: | Гетьманщина
| ||
| Звання: | полковник | ||
| Битви: | Визвольна війна Московсько-польська війна[a] | ||
Василь Нечипорович Золотаре́нко (по нобілітації Злотажевський гербу Тупа Підкова[b][1]; нар. невідомо, Корсунь — пом. 18 (28) вересня 1663, Борзна) — ніжинський полковник (1655—1656, 1659—1663). Сподвижник, наближена особа Богдана Хмельницького та його зять. В пошуках прихильності хитався між Річчю Посполитою, Швецією і Московським царством[2].
Біографія
Василь Золотаренко походив з козацького роду з Корсуня. Ніжинський полковий осавул (1652—1655). Разом із братом — наказним гетьманом Іваном Золотаренком — брав участь у московсько-польській війні (1654—1667), відзначився при облозі Смоленська.
Після смерті брата у 1655 році тимчасово виконував обов'язки ніжинського полковника (1655—1656). Титулувався як «полковник Ніжинський і всього Сівера». У 1658 році підтримав гетьмана Івана Виговського. У числі іншої старшини був нобілітований у травні 1659 року на сеймі:
|
Uważaiąc dzieła rycerskie Wasila Złotarenka, rycerza z woyska Zaporoskiego, na instancyą Wielmożnego Hetmana tychże woysk Zaporoskich, do kłeynotu szlachectwa Polskiego przypuszczamy, y iuż od tego czasu Złotarzewskim zwać się będzie, y przywiley na to onemu wydany authoritate Seymu teraźnieyszego stwierdzamy.[3] | 
|
На початку 1659 року виступив проти Виговського, перейшов на бік Юрія Хмельницького й присягнув на вірність московському цареві. Підписав нові Переяславські статті, укладені 17 жовтня 1659 року, що суттєво звужували козацьку автономію України у складі Московської держави. Наказний полковник Чауський (1661). Протягом 1661—1663 років був одним із претендентів на гетьманство в Лівобережній Україні, з протопопом Максимом Филимоновичем вів інтриги проти наказного гетьмана Якима Сомка, писав на нього доноси в Москву. Після «Чорної ради» у 1663 в Ніжині, на якій гетьманом обрали Івана Брюховецького, був заарештований разом з колишнім гетьманом Якимом Сомком. Йому висунули звинувачення у тому, що він підтримував відносини з гетьманом Павлом Тетерею і мав намір силою стати гетьманом.
18 вересня 1663 Василь Золотаренко був страчений у Борзні разом з Якимом Сомком, полковниками: чернігівським — Оникієм Силичем, переяславським — Опанасом Щуровським, ніжинським осавулом Павлом Килдієм.
Родина та особисте життя
- Мав старшого брата Івана Золотаренка, полковника та наказного гетьмана, який, отримавши смертельне поранення, помер 1655 року.
- Зять гетьмана Богдана Хмельницького. Сестра братів Золотаренків Ганна була третьою дружиною Богдана Хмельницького.
- Перша дружина — незнана на ім'я.
- Друга дружина (одружились до 1660 р.) — Тетяна Іванівна (нар. до 1630 — пом. після 1671), донька чернігівського полковника Івана Аврамовича (Вибільського, Поповича). В 1667 вдруге вийшла заміж за переяславського полковника Родіона Дмитрашка-Райчу (була його другою дружиною).
У мистецтві
Коментарі
- ↑ На стороні Московського царства
- ↑ У 1667 р. замість призначеного йому гербу Тупа Підкова послуговувася гербом зі зложеними навхрест луком зі стрілами й шаблею
Примітки
- ↑ Барвінський Б. Причинки до польсько-української геральдики і сфрагістики / Б. Барвінський. — С. 99.
- ↑ Панашенко, 1998, с. 153—154.
- ↑ Kommissya Hadiacka // Гадяцька угода в контексті польсько-українських відносин. Збірник наукових праць. — 2013. — С. 152—172. — ISBN 978-966-2634-03-7.
- ↑ Кравченко О., Побірченко Н. Михайло Максимович і Пантелеймон Куліш: до історії взаємин. — Умань : РВЦ „Софія”, 2007. — С. 69.
Джерела
- Статті
- Богдан Барвінський. Причинки до польсько-української геральдики і сфрагістики // Записки НТШ. — 1925. — Вип. 135. — С. 83—103.
- Енциклопедії
- Горобець В. М. Золотаренко Василь Нечипорович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 377. — ISBN 966-00-0610-1.
- Горобець В. Золотаренко Василь // Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — С. 167. — ISBN 5-325-00781-5.
- Золотаренко Василь // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 2, кн. 4 : Літери Ж — Й. — С. 507. — 1000 екз.
- Панашенко В. Золотаренко Василь // Полководці Війська Запорозького: історичні портрети / Ред. кол.: В. Смолій (відп. ред.) та ін. — Кн. 1. — К. : Видавничий дім «КМ Academia», 1998. — С. 151—162. — (Козацька спадщина) — ISBN 966-518-011-8. Архівовано з джерела 29 грудня 2019:
Рекомендована література
- Статті
- Востоковъ А.. Козелецкая рада 1662 г. // Кіевская старина. — 1887. — Вип. 2. — С. 269—284.
- Востоковъ А.. Нѣжинская рада 1663 г. // Кіевская старина. — 1888. — Вип. 5. — С. 125—139.
- Морозов О. Брати Золотаренки (нарис другий: Василь Золотаренко) // Сіверянський літопис. — 1995. — Вип. 6. — С. 28—32.
- Морозов О. Ніжинські полковники брати Золотаренки (історико-біографічний нарис) // Ніжинська старовина: Науковий історико-культурологічний збірник. — 2005. — Вип. 1(4). — С. 44—60.
- Степенькін С.Ю. Ніжинський полковник Василь Золотаренко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр.. — 2017. — Вип. 10. — С. 117—119.
- Енциклопедії
- Горобець В. М. Чорна рада 1663 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 555—556. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Золотаренко Василь // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1959. — Кн. 2, [т. 3] : Зернове господарство — Кропивницький. — С. 841. — ISBN 5-7707-4049-3.
Посилання
- 1660, травня 5. Чигирин. — Інструкція Юрія Хмельницького ніжинському полковнику Василеві Золотаренку, Федору Коробці та Костянтину Матюті, що відправляються в Борисів на переговори з послами від польського короля // Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича (1657—1687) / Упоряд.: І. Бутич, В. Ринсевич, І. Тесленко; Ред. кол.: П. Сохань (голова), Г. Боряк, В. Брехуненко, І. Бутич (заст. голови), Я. Дашкевич, О. Купчинський, О. Маврін, Ю. Мицик, О. Музичук, О. Романів, В. Смолій, Ю. Шемшученко. Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України; Наукове товариство імені Шевченка; Центральний державний історичний архів України. ‒ Київ; Львів, 2004. ‒ С. 155—156. ‒ (Пам'ятки історії України)
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).