YaChudo

Іттер (замок)

Переглядів: 0. Оновлено 24.10.2026.

Іттер
47°28′14″ пн. ш. 12°08′24″ сх. д. / 47.4705° пн. ш. 12.1399° сх. д.
Типшато[1] і замок[2][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Статус спадщинипам'ятка культурної спадщини Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Австрія
РозташуванняІттер[2][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Засновано1241 Редагувати інформацію у Вікіданих
Іттер (замок). Карта розташування: Австрія
Іттер (замок)
Іттер (замок) (Австрія)
Мапа
CMNS: Іттер у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Замок Іттер (Schloss Itter) — замок XIX століття в селі Іттер, у землі Тіроль на заході Австрії. У 1943 році, під час Другої світової війни, його перетворили на нацистську в'язницю для французьких VIP-персон. Замок був місцем екстраординарної дії армії США, німецького вермахту, австрійського руху опору та самих полонених, які билися пліч-о-пліч проти Ваффен-СС у битві за замок Іттер на початку травня 1945 року наприкінці війни в Європі.

Розташування

Замок розташований на пагорбі на висоті 666 метрів на вході в долину Бріксенталь, на відстані за 5 км на південь від Вергля та 20 км на захід від Кіцбюеля.

Історія

Вхід у замок, липень 1979 року

Фортеця на цьому місці вперше згадується в грамоті 1241 року;[3] попередні споруди могли існувати з 10 століття. Бріксенталь спочатку був володінням князів-єпископів Регенсбурга; замок був адміністративним центром графів Ортенбурзьких, а також слугував для захисту маєтків Регенсбурга від вторгнень сусідніх архієпископів Зальцбурга. Згодом Бріксенталь був придбаний Зальцбургом у 1312 році, а в 1380 році Регенсбурзькі єпископи нарешті продали Іттер архієпископу Пілігриму II Зальцбурзькому.

Замок був спустошений під час німецької селянської війни в 1526 році. У 17 столітті резиденція місцевої адміністрації була перенесена в Гопфгартен, після чого приміщення занепало. Бріксенталь належав Зальцбургу, поки він не перейшов до новоствореного Баварського королівства в 1805 році; баварський уряд залишив руїни замку громадянам Іттера, які використовували його як каменоломню. Після Заключного акту Віденського конгресу долина стала частиною австрійської коронної землі Тіроль у 1816 році.

Сучасна будівля зведена на фундаменті колишньої з 1878 року. Замок Іттер придбала 1884 року Софі Ментер, піаністка, композиторка та учениця Ференца Ліста. Сам Ліст, а також молодий Артур Рубінштейн бували в замку. Під час візиту в 1892 році Петро Чайковський оркестрував тут одну зі своїх композицій. Ментер продала замок Іттер у 1902 році; його знову значно реконструйовано до стилю відродження Тюдорів.

Друга світова війна

Після аншлюсу Австрії в 1938 році нацистською Німеччиною, наприкінці 1940 року уряд Рейху офіційно орендував замок у його власника Франца Грюнера[4]. Замок Іттер був відібраний у Грюнера генерал-лейтенантом СС Освальдом Полем за наказом Генріха Гіммлера 7 лютого 1943 року та перетворений на в'язницю до 25 квітня 1943 року. В'язниця призначалася для ув'язнення видатних французьких в'язнів, які були цінними для нацистської Німеччини[5][6], цей заклад був розміщений як підтабір під адміністрацією концтабору Дахау. [4]

Серед відомих в'язнів були колишні прем'єр-міністри Едуард Даладьє та Поль Рейно; [7] генерал Моріс Гамелен [8] і колишній головнокомандувач Максим Вейган, які стали видатними під час дивної війни[9]; колишній чемпіон з тенісу Жан Боротра, пізніше генеральний комісар спорту в режимі Віші; [10] правий лідер Франсуа де Ла Рок, лідер правого руху Croix de Feu[11]; профспілковий лідер Леон Жуо; [12] Андре Франсуа-Понсе, політик і дипломат; і Мішель Клемансо, політик і син Жоржа Клемансо. Колишнього президента республіки Альбера Лебрена утримували в Іттері протягом трьох місяців у 1943 році, перш ніж його відправили назад до Франції за станом здоров'я; Марі-Аньєс де Голль, учасниця Опору та сестра генерала Шарля де Голля, була інтернована в замку наприкінці війни, у квітні 1945 року[13].

Окрім французьких VIP-в'язнів, у замку перебувала низка східноєвропейських ув'язнених, яких використовували для обслуговування та іншої чорної роботи[14].

Битва при замку Іттер

Вдень 4 травня 1945 року начальник в'язниці Дахау Едуард Вайтер втік до замку Іттер, де й помер за нез'ясованих обставин. Невдовзі після втечі охоронців з підрозділу СС-Мертва голова в'язні озброїлися та чекали очікуваної атаки військ СС, які все ще чинили опір союзникам. Прибули два танки «Шерман» 23-го танкового батальйону 12-ї бронетанкової дивізії США під командуванням капітана Джона Лі та антинацистські частини Вермахту під командуванням майора Йозефа Гангля.[15] Разом три групи всю ніч відбивали групи розвідників СС. Бій тривав до ранку 5 травня, сили СС чисельністю 100—150 осіб атакували, поки близько 16:00 того дня не прибуло підкріплення від американського 142-го піхотного полку.[16][17]

Збереження

Після війни замок прийшов у занепад до 1950 року, коли Віллі Вольдріх придбав його та перетворив на розкішний готель. Однак готель зіткнувся з фінансовими проблемами, і його придбала холдингова компанія, перш ніж він був проданий приватному власнику в 1985 році. З того часу він залишився у приватній власності і закритий для публіки. Замок належить адвокату доктору Ернсту Бозіну з міста Куфштайн (Австрія).[18][19]

Примітки

  1. ↑ а б в г д archINFORM — 1994.
  2. ↑ а б в Wiki Loves Monuments monuments database — 2017.
  3. ↑ Harding, Stephen (11 вересня 2008). The Battle for Itter Castle. Historynet.com. Процитовано 9 серпня 2014.
  4. ↑ а б Harding, 2013, с. 11—13.
  5. ↑ Harding, 2013, с. 21—22.
  6. ↑ Piekałkiewicz, Janusz (1974). Secret Agents, Spies, and Saboteurs: Famous Undercover Missions of World War II. William Morrow.
  7. ↑ Harding, 2013, с. 43—44.
  8. ↑ Harding, 2013, с. 27—28.
  9. ↑ Harding, 2013, с. 53—55.
  10. ↑ Harding, 2013, с. 45—46.
  11. ↑ Harding, 2013, с. 57.
  12. ↑ Harding, 2013, с. 36—37.
  13. ↑ Harding, 2013, с. 59—62.
  14. ↑ Harding, 2013, с. 72 and 181.
  15. ↑ Roberts, Andrew (12 травня 2013). World War II's Strangest Battle: When Americans and Germans Fought Together. The Daily Beast. Процитовано 17 червня 2013.
  16. ↑ French Leaders Freed. Процитовано 24 січня 2011.
  17. ↑ Rice, Bernard L. (Грудень 1997). Recollections of a World War II Combat Medic (PDF). Indiana Magazine of History. XCIII: 312—344. Архів оригіналу (PDF) за 20 грудня 2015. Процитовано 9 жовтня 2015.
  18. ↑ Das Schicksalsschloss/A Castle Big with Fate (PDF). Hohe Salve: The Guest Magazine of the Holiday Region Hohe Salve: 20—25. Літо 2015. Архів оригіналу (PDF) за 4 червня 2016. Процитовано 9 травня 2016. [Архівовано 2016-06-04 у Wayback Machine.]
  19. ↑ Schloss Itter - Tyrol. burgen.tibs.at (нім.). Архів оригіналу за 27 вересня 2016. Процитовано 9 травня 2016. [Архівовано 2016-09-27 у Wayback Machine.]

Джерела

Прапор Австрії Це незавершена стаття про Австрію.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).