Залінійне
| село Залінійне | |
|---|---|
| Країна | |
| Область | Харківська область |
| Район | Берестинський район |
| Тер. громада | Зачепилівська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA63060010080010108 |
| Облікова картка | Залінійне |
| Основні дані | |
| Засноване | 1775 |
| Населення | 683 |
| Площа | 3,592 км² |
| Густота населення | 190,14 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 64430 |
| Телефонний код | +380 5761 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°10′27″ пн. ш. 35°6′43″ сх. д. / 49.17417° пн. ш. 35.11194° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
74 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 64401, Харківська обл., Берестинський р-н, селище Зачепилівка, вул. Центральна, 56 |
| Карта | |
Залінійне | |
Залінійне | |
| Мапа | |
| |
Заліні́йне — село в Україні, у Зачепилівській селищній територіальній громаді Берестинського району Харківської області. Населення становить 683 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Малоорчицька сільська рада.
Географія
Село Залінійне знаходиться в місці впадання річки Орчик (лівий берег) у річку Оріль (правий берег), примикає до села Малий Орчик, русла обох річок звивисті і сильно заболочені, навколо кілька заболочених озер, на відстані 1 км знаходиться залізнична станція Платформа 108 км.
Археологія
Поселення бронзової доби розташоване на піщаній дюні правого берега річки Оріль у 1,5 км на південний схід від села, площею близько 1,5 га.[1]
Історія
- 1775 — дата заснування.В 1990 р. збудована Введенська церква з двома церковно-приходськими школами. Священиком був Платон Петрович Костенко, псаломщ. Сергій Миколаєвич Горностаєв, церковним старостою Митрофан Космин Субачев.
- 12 червня 2020 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Зачепилівської селищної територіальної громади[2].
- 19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Зачепилівського району, село увійшло до складу новоутвореного Красноградського (від 2024 року — Берестинського) району[3].
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 785 осіб, з яких 337 чоловіків та 448 жінок[4].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 678 осіб[5].
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:
| Мова | Кіл-ть | Частка |
|---|---|---|
| російська | 510 | 74.67% |
| українська | 170 | 24.89% |
| білоруська | 1 | 0.15% |
| інші не визначилися | 2 | 0.29% |
| Усього | 683 | 100% |
Економіка
- Молочно-товарна ферма.
- «Агроленд», ТОВ.
- ПСП «Світанок».
- Агролісгосп «Ямпільський».
Об'єкти соціальної сфери
- Школа.
- Клуб.
- Фельдшерсько-акушерський пункт.
- Спортивний майданчик.
Пам'ятки
- Гідрологічний заказник місцевого значення «Орільський». Наявність дрібних водойм з водно-болотною рослинністю створює сприятливі умови для формування поверхневого і підземного водостоків і позитивно впливає на гідрологічний режим річки Оріль.
- Федорівська фортеця Української лінії. Розташована на правому березі р. Берестова. Перша назва Дриєцька (Нова), в 1738 р перейменована. Фортеця споруджувалася за типовим для Української лінії проектом, земляна, прямокутна в плані, четирьохбастіонна. Висота фортечного валу не перевищувала 3 м. До теперішнього часу збереглися невеликі ділянки вала висотою близько 2 м і неглибокі рови. Федорівська фортеця з'єднувалася валом і ровом з десятою на лінії Білівською та дванадцятою — Козловською фортецями.
Відомі вихідці
Житецький Іродіон Олексійович /н. 08. 04 1851 р., с. Залінійне Полтав. губ., тепер Зачепилівського р-ну Харків. обл. — п. після 1912, Петербург/ — укр. педагог, громад. діяч. Навч. у Полтав. духовн. уч-щі, потім — семінарії. Закін. Київ. ун-т по істфаку (1875); учителював у Глухів. учит. ін-ті, звідки міністр освіти Росії граф Д. Толстой перевів Ж. за Урал, але той не поїхав і вступив на мед. ф-т; у листопаді 1879 за уч. у студ. заколотах заслано до Вятської, а згодом до Астрахан. губерній (тепер РФ); 1885 дозволено служити урядовцем на залізниці, 1908 пішов на відпочинок; є друковані праці, це етнографічні твори: «Астраханские калмыки» (1892), «Очерк быта астраханских казаков» (1893) та ін.
Примітки
- ↑ admin (9 вересня 2016). Археология и древняя история Зачепиловского района. Археологическая карта (рос.). Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 1 лютого 2023.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Харківська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Харківська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Харківська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Посилання
- Погода в селі Залінійне [Архівовано 23 березня 2016 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття з географії Харківської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).