Закон Шперера

Закон Шперера — емпіричний закон у фізиці Сонця, який описує зміну геліографічних широт, на яких утворюються сонячні плями та інші активні області протягом сонячного циклу^[1]. Його відкрив англійський астроном Річард Крістофер Керрінгтон близько 1861 року^[2]. Робота Керрінгтона була вдосконалена німецьким астрономом Густавом Шперером.

На початку сонячного циклу активні області зазвичай з'являються на поверхні Сонця на широті від 30° до 45°. Протягом циклу вони з'являються на все нижчих і нижчих широтах. У сонячному максимумі їхня середня широта зменшується до 15°, а в кінці циклу — приблизно до 7°. Коли старий цикл сонячних плям згасає, перші активні області нового циклу знову з'являються на високих широтах^[3].

Примітки

↑ Hopkins, Jeanne (1980). Glossary of astronomy and astrophysics. Chicago: University of Chicago Press. ISBN 0-226-35171-8.
↑ Carrington, Richard Christopher (1863). Observations of the Spots on the Sun from November 9, 1853, to March 24, 1861, Made at Redhill. London: Williams and Norgate.
↑ Phillips, Kenneth J. H. (1992). Guide to the Sun. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 0-521-39788-X.

[1] Hopkins, Jeanne (1980). Glossary of astronomy and astrophysics. Chicago: University of Chicago Press. ISBN 0-226-35171-8.

[2] Carrington, Richard Christopher (1863). Observations of the Spots on the Sun from November 9, 1853, to March 24, 1861, Made at Redhill. London: Williams and Norgate.

[3] Phillips, Kenneth J. H. (1992). Guide to the Sun. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 0-521-39788-X.

[1]

[2]

[3]