Закон ринку Сея

Закон ринків Сея

Дані про концепцію
Автор	Жан-Батіст Сей
Оригінальна назва	фр. Loi des débouches
Англійська назва	англ. Say's law of markets
Дата публікації	1803
Ключові праці	«Трактат з політичної економії»

Зако́н ри́нків Се́я (або Зако́н Се́я, інколи зако́н ри́нків; фр. loi des débouches; англ. Say's law of markets) — фундаментальний принцип класичної політичної економії, який стверджує, що пропозиція (виробництво товарів та послуг) автоматично формує свій власний попит. Цей закон вперше сформулював французький економіст і підприємець Жан-Батіст Сей у своїй праці «Трактат з політичної економії» (1803).

Згідно з цим принципом, загальне надвиробництво товарів на вільному ринку є логічно неможливим, оскільки будь-який акт створення вартості одночасно генерує дохід, еквівалентний цій вартості, який згодом спрямовується на купівлю інших благ. Важливим наслідком закону Сея є висновок про те, що рецесії та економічні кризи не виникають через системну недостатність сукупного попиту або дефіцит грошей. Добробут суспільства має підвищуватися шляхом стимулювання та усунення перешкод для виробництва, а не через штучну інтенсифікацію споживання.

Важливим наслідком закону Сея є висновок, що рецесії не виникають через невідповідність попиту або недостатність грошей. Відповідно до нього, виробництво надає виробникам необхідні ресурси щоб споживати те, що вироблено, а відтак, споживання зростатиме коли зростатиме виробництво. З цієї причини, добробут має підвищуватись стимуляцією виробництва, а не споживання. Іншим наслідком закону Сея є те, що збільшення кількості грошей лише породжує інфляцію, адже більший обсяг грошової маси на той самий обсяг продукції не збільшує споживання.

Починаючи з робіт Джона Мейнарда Кейнса, сучасні макроекономісти (особливо прихильники «нового Кейнсіанства») широко погоджуються на думці, що закон Сея застосовний лише у випадку, коли ціни цілком гнучкі. Однак у коротких часових проміжках, коли цінам властива певна міра жорсткості, рецесія може бути породжена спадом сукупного попиту.

Закон Сея є важливою частиною Австрійської теорії бізнес циклів, що викладені в роботах Людвіга фон Мізеса та Мюррея Ротбарда. Тому в своїй книзі Planning for Freedom Людвіг фон Мізес говорить про те, що "Сей вийшов переможцем із полеміки з Мальтусом і Сісмонді. Він довів свою правоту, тоді як опоненти не змогли довести свою. Відтепер, протягом усього дев'ятнадцятого століття, визнання істини, що міститься в законі Сея, було відмітною ознакою економіста". Відмічаючи також, що .." Кейнс не спростовував закон Сея. Він відкинув його емоційно, але не висунув жодного вагомого аргументу, який би спростував його обґрунтування"^[1].

Формулювання: Кожен виробник діє не заради того, щоб проявити свою активність, а з метою придбати ті блага, які задовольняють його потреби, тому кожен виробник, у відповідному розумінні, є покупцем власного продукту або пропозиція породжує свій власний попит.

• Заощадження,

• Інвестиції,

• Парадокс заощаджень.

• Історія економічних учень : Навчальний посібник / Юхименко П. І., Леоненко П.М. - К.: Знання-Прес, 2005. [Архівовано 18 березня 2009 у Wayback Machine.]