Закон Лапласа

Закон Лапласа  або ж рівняння Юнґа-Лапласа (англ. Young–Laplace equation), — фізичний закон, що описує прямо-пропорційну залежність капілярного тиску від поверхневого натягу ${\displaystyle \sigma }$ на поверхні розділу двох рідин або рідини і газу і від середньої кривини поверхні (тобто ${\displaystyle \frac{1}{R_1}+\frac{1}{R_2}}$ .Тут ${\displaystyle R_1}$ і ${\displaystyle R_2}$ — головні радіуси кривини двох взаємно перпендикулярних нормальних перерізів поверхні):

${\displaystyle \mathrm{\Delta }p=\sigma (\frac{1}{R_1}+\frac{1}{R_2})}$

Цей закон є одним з основних законів капілярних явищ. Його відкрив П. С. Лаплас в 1806 році.

• Список об'єктів, названих на честь П'єра-Симона Лапласа

• Физическая энциклопедия. Т.2. Гл.ред. А. М. Прохоров. М.:Сов.энциклопедия. 1988.
• Batchelor, G. K. (1967) An Introduction To Fluid Dynamics, Cambridge University Press
• Фізика - О.В. Лисенко, §82 Формула Лапласа. Капілярні явища. Висота піднімання й опускання рідини в капілярах