YaChudo

Задача Ґурси

Переглядів: 0. Оновлено 09.11.2026.

Зада́ча Ґурси́ — різновид крайової задачі для гіперболічних рівнянь і систем 2-го порядку з двома незалежними змінними за даними на двох характеристичних кривих, які виходять з однієї точки.

Історична довідка

Задачу названо на честь математика Е. Ґурси. В його «Курсі математичного аналізу» їй присвячено окремий параграф.[1]

Постановка задачі

Нехай на ділянці Ω {\displaystyle \Omega } задано гіперболічне рівняння u x y = F ( x , y , u , u x , u y ) {\displaystyle u_{xy}=F(x,\,y,\,u,\,u_{x},\,u_{y})} та крайову умову.

Задача: знайти регулярний на ділянці Ω {\displaystyle \Omega } і неперервний на замиканні Ω ¯ {\displaystyle {\bar {\Omega }}} розв'язок за крайовою умовою.

У «Математичній енциклопедії»[2] крайову умову сформульовано так:

u ( 0 , t ) = φ ( t ) , u ( t , 1 ) = ψ ( t ) , φ ( 1 ) = ψ ( 0 ) {\displaystyle u(0,\,t)=\varphi (t),\;u(t,\,1)=\psi (t),\;\varphi (1)=\psi (0)} , де φ {\displaystyle \varphi } і ψ {\displaystyle \psi }  — задані неперервно диференційовні функції.

У підручнику Тихонова, Самарського[3] її сформульовано дещо інакше:

u ( x , 0 ) = φ 1 ( x ) , u ( 0 , y ) = φ 2 ( y ) {\displaystyle u(x,\,0)=\varphi _{1}(x),\;u(0,\,y)=\varphi _{2}(y)} , де φ 1 {\displaystyle \varphi _{1}} і φ 2 {\displaystyle \varphi _{2}} задовольняють умови спряження та диференційовності.

Легко бачити, що це задача з даними на характеристиках рівняння. Вона примітна тим, що для задання розв'язку достатньо двох функцій (порівн. з початково-крайовою задачею).

У «Курсі» Ґурси йдеться про загальніший випадок:

u ( x , π ( x ) ) = φ ( x ) , u ( χ ( y ) , y ) = ψ ( y ) {\displaystyle u(x,\,\pi (x))=\varphi (x),\;u(\chi (y),\,y)=\psi (y)}

Розв'язання

Існування розв'язку

Якщо функція F {\displaystyle F} неперервна для всіх ( x , y ) ∈ Ω ¯ {\displaystyle (x,\,y)\in {\bar {\Omega }}} і для будь-яких u , p = u x , q = u y {\displaystyle u,\;p=u_{x},\;q=u_{y}} допускає похідні F u , F p , F q {\displaystyle F_{u},\;F_{p},\;F_{q}} , які за абсолютною величиною менші від деякого числа, то в ділянці Ω ¯ {\displaystyle {\bar {\Omega }}} існує єдиний та стійкий розв'язок.

Метод Рімана

Розглядають лінійний випадок. Початкове рівняння набуває вигляду L u ≡ u x y + a u x + b u y + c u = f {\displaystyle Lu\equiv u_{xy}+au_{x}+bu_{y}+cu=f} .

Вводять функцію Рімана R ( x , y ; ξ , η ) {\displaystyle R(x,\,y;\;\xi ,\,\eta )} , яка однозначно визначається як розв'язок рівняння

R x y − ( a R ) x − ( b R ) y + c R = 0 {\displaystyle R_{xy}-(aR)_{x}-(bR)_{y}+cR=0} ,

що задовольняє умови

R ( ξ , y ; ξ , η ) = exp ⁡ ∫ η y a ( ξ , t ) d t {\displaystyle R(\xi ,\,y;\;\xi ,\,\eta )=\exp \int \limits _{\eta }^{y}a(\xi ,\,t)dt}

R ( x , η ; ξ , η ) = exp ⁡ ∫ ξ x b ( t , η ) d t {\displaystyle R(x,\,\eta ;\;\xi ,\eta )=\exp \int \limits _{\xi }^{x}b(t,\,\eta )dt}

де ( ξ , η ) ∈ Ω {\displaystyle (\xi ,\,\eta )\in \Omega }  — довільна точка.

Розв'язок задачі Ґурси в лінійному випадку в «Енциклопедії» наведено при φ = ψ ≡ 0 {\displaystyle \varphi =\psi \equiv 0}

u ( x , y ) = ∫ 0 x d ξ ∫ 1 y R ( ξ , η ; x , y ) f ( x , y ) d η {\displaystyle u(x,\,y)=\int \limits _{0}^{x}d\xi \int \limits _{1}^{y}R(\xi ,\,\eta ;\;x,\,y)f(x,y)d\eta }

Метод послідовних наближень

Розглядають два випадки.

1. F ( x , y , u , u x , u y ) = f ( x , y ) {\displaystyle F(x,\,y,\,u,\,u_{x},\,u_{y})=f(x,\,y)}

Послідовно інтегруючи початкове рівняння, отримують аналітичну формулу

u ( x , y ) = φ 1 ( x ) + φ 2 ( y ) − φ 1 ( 0 ) + ∫ 0 y ∫ 0 x f ( ξ , η ) d ξ d η {\displaystyle u(x,\,y)=\varphi _{1}(x)+\varphi _{2}(y)-\varphi _{1}(0)+\int \limits _{0}^{y}\int \limits _{0}^{x}f(\xi ,\,\eta )d\xi d\eta }

З неї випливає існування та єдиність розв'язку цієї задачі.

2. F ( x , y , u , u x , u y ) = a u x + b u y + c u + f {\displaystyle F(x,\,y,\,u,\,u_{x},\,u_{y})=au_{x}+bu_{y}+cu+f}

Початкове рівняння перетворюють на інтегро-диференціальне рівняння

u ( x , y ) = ∫ 0 y ∫ 0 x [ a u ξ + b u η + c u ] d ξ d η + φ 1 ( x ) + φ 2 ( y ) − φ 1 ( 0 ) + ∫ 0 y ∫ 0 x f ( ξ , η ) d ξ d η {\displaystyle u(x,\,y)=\int \limits _{0}^{y}\int \limits _{0}^{x}\left[au_{\xi }+bu_{\eta }+cu\right]d\xi d\eta +\varphi _{1}(x)+\varphi _{2}(y)-\varphi _{1}(0)+\int \limits _{0}^{y}\int \limits _{0}^{x}f(\xi ,\,\eta )d\xi d\eta }

Це рівняння розв'язують методом послідовних наближень. Нульове наближення u 0 ( x , y ) = 0 {\displaystyle u_{0}(x,\,y)=0} підставляють у інтегро-диференціальне рівняння. Результат приймають за перше наближення, яке в свою чергу підставляють у інтегро-диференціальне рівняння і т. д. Так виходить нескінченна послідовність { u n ( x , y ) } {\displaystyle \left\{u_{n}(x,\,y)\right\}} . Далі доводять збіжність цієї послідовності і знаходять її границю u ( x , y ) = lim n → ∞ u n ( x , y ) {\displaystyle u(x,\,y)=\lim _{n\to \infty }u_{n}(x,\,y)} . Ця границя і є розв'язком задачі.

Примітки

  1. ↑ Э. Гурса. Курс математического анализа, том 3, часть 1. — Москва — Ленинград : Государственное Технико-Теоретическое Издательство, 1933.
  2. ↑ А. Б. Иванов. Гурса задача // Математическая энциклопедия / Гл. ред. И. М. Виноградов. — М. : Советская энциклопедия, 1977—1985.
  3. ↑ Тихонов А. Н., Самарский А. А. Уравнения математической физики. — Москва : Главная редакция физико-математической литературы издательства «Наука», 1977.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).