YaChudo

Завроподи

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Завроподи
Період існування: пізній тріас—пізня крейда, 228–66 млн р. т.
Аламозавр
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Архозаври (Archosauria)
Клада: Динозаври (Dinosauria)
Підряд: †Завроподоморфи (Sauropodomorpha)
Клада: †Anchisauria
Клада: †Завроподи (Sauropoda)
Marsh, 1878
Підгрупи[1]
Синоніми
  • Opisthocoelia Owen, 1860
  • Cetiosauria Seeley, 1870
  • Diplodocia Tornier, 1913
Вікісховище: Sauropoda

Завроподи (Sauropoda) — група ящеротазових динозаврів. З'явилися наприкінці тріасу, набули значного поширення у пізній юрі. До часів масового крейдового вимирання усі групи, крім Titanosauria, уже вимерли. Залишки знайдені на усіх континентах[2]. Назву Sauropoda (від грецького «Saur» — «ящірка» і «pod» — нога) групі присвоїв Отнієл Марш у 1878 році[3].

Знахідки повних скелетів завроподів є рідкісними. Багато екземплярів, особливо найбільших, відомі тільки за окремими кістками. Також багатьом екземплярам бракує черепів, хвостів чи кінцівок.

Таксономія

Останніми роками класифікація завроподів значно стабілізувалася, хоча все ще є деякі неузгодженості, як, наприклад позиція еухелопа (Euhelopus), гаплокантозавра (Haplocanthosaurus), джобарії (Jobaria) та немегтозавриних (Nemegtosauridae). Нижче наведені дві альтернативні класифікації. У деяких випадках такі родини, як вулканодонтові (Vulcanodontidae), цетіозаврині (Cetiosauridae) та омеїзаврині (Omeisauridae) не включаються, тому що їх розглядають, як парафілетичні групи, чи навіть (у випадку Camarasauridae) поліфілетичними.

Класифікація

Таксономія завроподів згідно з Wilson & Sereno 1998, Yates 2003, Galton 2001, та Wilson 2002[4], з рангами згідно з Benton, 2004[5].

Філогенетика

Спрощена кладограма згідно з Wilson, 2002.[4]

Sauropoda
 

Vulcanodon

 
Eusauropoda
 

Shunosaurus

 
unnamed
 

Barapasaurus

 
unnamed
 

Patagosaurus

 
unnamed
 

Omeisaurus

 
 

Mamenchisaurus

 
 
unnamed
 

Jobaria

 
Neosauropoda
 

Haplocanthosaurus

 
 

Diplodocoidea

 
Macronaria
 

Camarasaurus

 
Titanosauriformes
 

Brachiosaurus

 
Somphospondyli
 

Euhelopus

 
 

Titanosauria

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 


Завроподні динозаври могли сприяти мезозойському потеплінню[6]

Одним з джерел утворення метану, сильного парникового газу, є травоїдні ссавці, що виробляють його за рахунок ферментативного розкладання целюлози. Вчені з Глазго, Лондона і Ліверпуль, виходячи із зустрічальності кісток завроподів у верхньоюрській формації Моррісон на заході США, припустили, що гігантські рослиноїдні ящери, які, ймовірно, теж ферментували їжу і виділяли метан, могли зробити істотний вплив на клімат юрського і крейдяного періодів.

Виходячи з того, що сучасні нежуйні ссавці виробляють метану приблизно 0,18 л в день на 1 кг власної маси, було обчислено, що один апатозавр міг би виділяти 2675 л цього газу в день. Враховуючи щільність метану при стандартній температурі й тиск того періоду, це приблизно 1,9 кг на день, або 690 кг на рік. Таким чином, при певній щільності популяції завроподів і загальній площі рослинного покриву Землі близько 75×106 км2 (що становить приблизно половину площі суші в той період) загальний обсяг метану, виробленого динозаврами, міг наближатися до 520 млн т на рік.

Враховуючи дуже великі розміри завроподів, які набагато перевершують розміри будь-яких наземних ссавців, включаючи викопних гігантів, основну проблему для них представляв надлишок тепла, що утворюється в процесі травлення (гігантотермія), а не його брак. Не випадково до розмірів кита ссавці змогли дорости тільки у водному середовищі, де надлишок тепла легко відводиться в зовнішнє середовище. Водний спосіб життя завроподів, знову ж приписуваний їм у рамках колишньої парадигми, не знаходить підтвердження в викопному літописі. Так що великі стада гігантотермних ящерів, що мирно паслися на суші, цілком могли підгазовувати атмосферу в величезних обсягах[7][8][9].

Ресурси Інтернету

Примітки

  1. ↑ Holtz, Thomas R. (2012). Winter 2011 Appendix. Dinosaurs: The Most Complete, Up-to-Date Encyclopedia for Dinosaur Lovers of All Ages (PDF) (англ.).
  2. ↑ Cerda, Ignacio A.; Paulina Carabajal, Ariana; Salgado, Leonardo; Coria, Rodolfo A.; Reguero, Marcelo A.; Tambussi, Claudia P.; Moly, Juan J. (2012). The first record of a sauropod dinosaur from Antarctica. Naturwissenschaften. 99 (1): 83—87. doi:10.1007/s00114-011-0869-x. ISSN 0028-1042. Процитовано 24 січня 2026.
  3. ↑ Marsh, O.C. (1878). «Principal characters of American Jurassic dinosaurs. Part I». American Journal of Science and Arts 16: 411–416
  4. ↑ а б Wilson, J. A. (2002). «Sauropod dinosaur phylogeny: critique and cladistic analysis.» Zoological Journal of the Linnean Society, 136: 217–276.
  5. ↑ Benton, M.J. (2004). Vertebrate Palaeontology, Third Edition. Blackwell Publishing, 472 pp.
  6. ↑ Журавлёв А. Завроподные динозавры могли способствовать мезозойскому потеплению. Архів оригіналу за 25 квітня 2013. Процитовано 2 лютого 2013.
  7. ↑ Felisa A. Smith, Scott M. Elliott, S. Kathleen Lyons. Methane emissions from extinct megafauna // Nature Geoscience. — 2010. — V. 3. — P. 374–375.
  8. ↑ David M. Wilkinson, Euan G. Nisbet, Graeme D. Ruxton. Could methane produced by sauropod dinosaurs have helped drive Mesozoic climate warmth? // Current Biology. — 2012. — V. 22. — P. R292-R293.
  9. ↑ A. J. (Tom) van Loon. Were sauropod dinosaurs responsible for the warm Mesozoic climate? // Journal of Palaeogeography. — 2012. — V. 1. — P. 138–148.


Tyrannosaurus rex, череп Це незавершена стаття про динозаврів.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).