Забойки
| село Забойки | |
|---|---|
| Країна | |
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський район |
| Тер. громада | Підгороднянська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61040390060012479 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1754 |
| Населення | 808 |
| Територія | 1.880 км² |
| Густота населення | 429,79 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47721 |
| Телефонний код | +380 352 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°31′49″ пн. ш. 25°27′14″ сх. д. / 49.53028° пн. ш. 25.45389° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
320 м |
| Водойми | Руда |
| Відстань до районного центру |
12 км |
| Найближча залізнична станція | Великий Ходачків |
| Відстань до залізничної станції |
5 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47721, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, с. Підгороднє, вул Зелена, буд. 2 |
| Карта | |
Забойки | |
Забойки | |
| Мапа | |
| |
|
| |

Забо́йки — село в Україні, у Підгороднянській сільській громаді Тернопільського району Тернопільської області.
До 2018 підпорядковане Почапинській сільській раді. Населення — 825 осіб (2023)[1]. Розташоване на річці Руда, притоці Серету, в центрі району.
Історія
Відоме з першої половини XVII століття.
1944 внаслідок військових дій 30 % будівель було спалено. У 1945 році було поселено частину мешканців депортованих із с. Стібно, яке опинились складі Польської Народної Республіки.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Підгороднянської сільської громади[2].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Тернопільського району, село увійшло до складу новоутвореного Тернопільського району[3].
Політика
Парламентські вибори, 2019
На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610940, розташована у приміщенні будинку культури.
- Результати
- зареєстровано 786 виборців, явка 62,72 %, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 23,72 %, за «Голос» — 20,45 %, за «Європейську Солідарність» — 14,72 %[4]. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Іван Чайківський (самовисування) — 45,87 %, за Тараса Юрика (Європейська Солідарність) — 19,13 %, за Володимира Кісілевича (Слуга народу) — 13,26 %[5].
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 983 особи, з яких 456 чоловіків та 527 жінок[6].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 808 осіб[7]. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову[8].
Пам'ятки
Є церкви:
- мурована церква святих чудотворців і безсрібників Косми і Дам'яна (1897)
- мурована святого Володимира (1992)
- костел святого архистратига Михаїла,
Пам'ятники
Споруджено пам'ятник Тарасові Шевченку.
Насипана символічна могила односельцям, полеглим у Визвольних змаганнях (1992).
Соціальна сфера
Діють загальноосвітня школа І ступеня, клуб, бібліотека, ФАП.
Відомі люди
Народилися
- священик, журналіст, письменник, редактор газети «Божий сіяч» о. Орест Глубіш,
- директор ЦУМу в м. Тернополі Володимир Фостик,
- військовики, учасники АТО на Сході України Дмитро Заплітний[9] та Андрій Капчур[10].
Працювали
- душпастирював письменник отець Т. Бордуляк.
Галерея
-
Дорожній знак при в'їзді в село -
Дзвіниця церкви святого Володимира. -
Символічна могила Борцям за волю України -
Будинок культури -
Автобусна зупинка -
Стадіон
Примітки
- ↑ ЗВІТ старости Забойківського старостинського округу Підгороднянської сільської ради за 2023 рік
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 165, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року.
- ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 165, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Заплітний Дмитро Іванович - Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 17 квітня 2024.
- ↑ Капчур Андрій Володимирович - Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 14 квітня 2024.
Джерела
- Уніят В.-Карпович Забойки // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 378—379. — ISBN 978-966-457-246-7.
- Уніят В. Забойки // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 588. — ISBN 966-528-197-6.
- Забойки [Текст] // Шляхами Золотого Поділля / Наукове товариство імені Шевченка ; редкол.: Р. Миколаєвич, П. Гайда, М. Кінасевич та ін. — Філядельфія, 1983. — Т. 3 : Тернопільщина і Скалатщина: Регіональний Історично-Мемуарний Збірник. — С. 379—380.
- Христовий виноградник отця Ореста [Текст]: [про пароха сіл Нижній і Верхній Івачів — священника УГКЦ, редактора і педагога отця Ореста Глубіша] / Б. Новосядлий // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2024. — № 25 (19 черв.). — С. 3 : фот.
- Zabójki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 193. (пол.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).