YaChudo

Жорж Урбан

Переглядів: 0. Оновлено 24.10.2026.

Жорж Урбан
фр. Georges Urbain Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився12 квітня 1872[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
XI округ Парижа, Париж Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер5 листопада 1938[1][2][…] (66 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Париж Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Франція Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхімік, викладач університету, скульптор Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materÉcole supérieure de physique et de chimie industrielles de la ville de Paris
Політехнічна школа Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьхімія Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладПаризький університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньпрофесор
Аспіранти, докторантиAndré Chrétiend Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоФранцузька академія наук
Академія наук СРСР
Американська академія мистецтв і наук
Російська академія наук
Румунська академія Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоVictor Urbaind Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиPierre Urbaind Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
командор ордена Почесного легіону

La Caze Prize of the Academy of Sciencesd (1912)

CMNS: Жорж Урбан у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Жорж Урбен (фр. Georges Urbain) (12 квітня 1872, Париж; 5 листопада 1938 Париж) — французький хімік. Провів більшу частину своїх досліджень з виділення, розділення та властивостей рідкісноземельних елементів.[4]

Був визначною, але суперечливою постаттю в хімії початку XX століття, поєднуючи нонконформістську позицію витонченого та яскравого митця з суворим характером авторитарного професора. Він винайшов нові магнітні ваги, упровадив магнетизм у дослідження рідкісноземельних елементів та відкрив феромагнітні властивості гадолінію.[5]

Урбен — співавтор праць «Вступ до хімії комплексних сполук» (Introduction à la chimie des complexes) та «Есе про музику» (Essai sur la musique), а також співредактор двотомника «Наука, її прогрес, її застосування» (La Science, ses progrès ses applications) і засновник промислового підприємства з видобутку та очищення рідкісноземельних елементів — був яскравим втіленням стереотипу «людини Відродження», яка однаково вільно почувалася як у мистецтві, так і в науці.[5]

Життєпис

Вивчав хімію в Сорбонні де захищає дисертацію у 1899 році. Залишається все життя в Парижі як викладач. Основною ділянкою його досліджень були лантаноїди. За допомогою спектроскопії визначив, що багато елементів опублікованих до того часу, насправді є сумішами різних сполук. Він вперше описав Лютецій (1907), отримав гадоліній і разом з Чарльзом Джеймсом отримав оксид ербію.

Його наукова кар'єра розпочалася з дослідження рідкісноземельних елементів, коли йому ще не виповнилося й тридцяти років, і тривала з перемінним успіхом наступні 40 років. Він брав участь у численних Сольвеєвських конгресах, став членом Міжнародного комітету з хімічних елементів та очолював Інститут фізико-хімічної біології (Institut de Biologie physico-chimique).[5]

Під час Першої світової війни Урбен служив у Військовому міністерстві Франції на посаді технічного радника та директора лабораторії артилерії та вибухових речовин. Його сучасник Люсьєн Ерр (1864–1926), шанований французький інтелектуал, дає йому досить різку характеристику:[5]

Урбен розумний, виявляє невтомну та плідну діяльність, але манірний: працьовитий, повністю відданий своїй справі, відданий роботі і є дуже хорошим керівником. […] Проте Урбену бракує якостей, необхідних для організації та управління людьми.

У ті роки він став свідком знищення своєї лабораторії та втрати зразків рідкісноземельних елементів.[5]

У 1919 році заснував товариство рідкісноземельних елементів (фр. Société des terres rares STR). Починаючи з кінця 1920-х років, Урбен очолював французьку хімічну школу, а також був керівником інженерної школи. Він налагодив міцні зв'язки з промисловістю, кульмінацією чого стало створення Лабораторії великомасштабної хімічної переробки (Laboratoire des gros traitements chimiques) у Тіе — селищі в південному передмісті Парижа.[5]

Фактично у 1937 році він розробив проєкт павільйону хімії для Міжнародної виставки мистецтв і техніки в сучасному житті (Exposition Internationale des Arts et Techniques dans la Vie Moderne), що проходила в Парижі. Він також був піонером популяризації науки, заснувавши Інститут наукової кінематографії (Institut de cinématographie scientifique). Незадовго до смерті він створив лабораторію Іврі при Національному центрі наукових досліджень (laboratoire d’Ivry du CNRS / Centre national de la recherche scientifique) — вражаючу будівлю в стилі раціоналізму, яка зараз повністю закинута.[5]

Він удосконалив техніки фракційної кристалізації. Він також був вправним спектроскопістом і сформулював «закон оптимуму люмінесценції для бінарних систем». Крім того, він написав важливі підручники, монографії та розділи до книг. Він розробив власне теоретичне бачення атомної та молекулярної хімії, а також вважав написання статей з історії хімії справою, вартою своїх зусиль.[5]

Примітки

  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б SNAC — 2010.
  3. ↑ а б Brockhaus Enzyklopädie — F.A. Brockhaus, 1796.
  4. ↑ Wisniak, Jaime (1 січня 2015). Georges Urbain. Revista CENIC Ciencias Quimicas. 46: 77—85.
  5. ↑ а б в г д е ж и Fontani M., Costa M. A New Colorful World: Georges Urbain (1872–1938), the Red Star Who Disappeared off the Horizon (1). Bulletin for the History of Chemistry. 2023. Vol. 48, No. 1. P. 60–73. {{cite journal}}: Cite journal вимагає |journal= (довідка); Пропущений або порожній |title= (довідка)

Посилання

Robert Courrier. Записки про життя та праці Жоржа Урбана(фр.)

Джерела

  • Russell, A. S. (1940). «Georges urbain (1872–1938)». Journal of the Society of Chemical Industry 59: 343. doi = :10.1002/jctb.5000592003.
  • Bram, G (1997). «Geoges Urbain(1872–1938) et l'unification des théories chimiques». Comptes Rendus de l Académie des Sciences — Series IIB — Mechanics-Physics-Chemistry-Astronomy 325: 27. doi:10.1016/S1251-8069(97)83260-5
  • J. Wisniak, “Georges Urbain,” Revista CENIC. Ciencias Químicas, 2015, 46, 77-85.
  • P. Laszlo, “Quality Information from the Grapevine,” Ambix, 2010, 57(2), 202-215.
  • G. Urbain and M. Boll, La science, ses progrès, ses applications, 2 Vol., Larousse, Paris, 1933-1934.
  • G. Urbain, Le tombeau d’Aristoxène, essai sur la musique, G. Dion, Paris, 1924. G. Urbain, “La mélodie,” J. psychologie normale et pathologique, 1926, 198-210
  • G. Urbain and A. Sénéchal, Introduction à la chimie des complexes, A. Hermann et fils, Paris, 1913.


Антуан Лоран Лавуазьє Це незавершена стаття про хіміка.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).