YaChudo

Жорж Ізамбар

Переглядів: 0. Оновлено 09.11.2026.

Жорж Ізамбар
фр. Georges Izambard Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився11 грудня 1848[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
former 3rd arrondissement of Parisd, Париж Редагувати інформацію у Вікіданих
Померлютий 1931[1] (82 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняNeuilly-sur-Seine New Communal Cemeteryd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Франція Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьпедагог Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовфранцузька[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиPierre Izambardd Редагувати інформацію у Вікіданих
Портрет Ізамбара, виконаний Адольфом Ґюмері

Жорж Ізамбар — (фр. Georges Izambard; 11 грудня 1848 — лютий 1931) — французький педагог, професор риторики. Найбільше знаний як наставник Артюра Рембо.

Біографія

Жоржа Ізамбара було призначено в січні 1870 року викладачем риторики до коледжу в Шарлевілі, де він невдовзі помітив серед своїх 25 учнів Артюра Рембо, з яким згодом подружився. Він був одним із перших, хто спрямовував його на шлях літератури, попри несхвалення з боку його матері, Віталі Рембо.[3]

Ізамбар у першому шлюбі одружився з донькою скульптора Рене Фаша, який був одружений з однією з чотирьох сестер Жандр і створив його бюст, коли той ще був дитиною. Три інші сестри відомі в історії літератури під назвою «панночки Жандр» за те, що прихистили Артюра Рембо в Дуе[4].

Пізніше, одружившись удруге, він наприкінці XIX століття мешкав у службових приміщеннях замку де Бруйяр на північному схилі пагорба Монмартр у Парижі, де був сусідом Огюста Ренуара. Саме донька Жоржа Ізамбара, Марі, зображена на картині Ренуара «Сім’я художника».[5]

Його син П’єр, як і він, був викладачем і став зятем художника Адольфа Гюмері, який написав портрети як його самого, так і Жоржа Ізамбара. П’єр Ізамбар також спільно написав щонайменше одну статтю про Рембо в Mercure de France.[6]

Ймовірно, саме в картезіанському монастирі Нёвіль поблизу Монтрея, де тоді діяла асоціація La Clairière, що надавала художникам і їхнім родинам місце для відпочинку, у 1912 році Ізамбари зустрілися з Гюмері. Уражений глухотою, він не зміг продовжити тривалу кар’єру в освіті. Згодом він перейшов до журналістики (зокрема працював у політичній, світській та літературній газеті La Liberté) і помер у 1931 році, вже страждаючи на геміплегію. Його поховали на новому кладовищі Нейї-сюр-Сен.[7]

Література

  1. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Архів образотворчого мистецтва (Чехія)
  3. ↑ Bédère, Serge (2006). Georges Izambard, témoin tranquille mais actif du passage à l'écriture de Rimbaud. Adolescence (фр.). 242 (2): 507—517. doi:10.3917/ado.056.0507. ISSN 0751-7696.
  4. ↑ cimetière des BATIGNOLLES - Landrucimetières. www.landrucimetieres.fr. Процитовано 21 квітня 2026.
  5. ↑ Château des Brouillards (Paris (18 ème ), 1772). Structurae (фр.). Процитовано 21 квітня 2026.
  6. ↑ Mercure de France : série moderne / directeur Alfred Vallette. Gallica (фр.). 1 січня 1935. Процитовано 21 квітня 2026.
  7. ↑ Rimbaud tel que je l'ai connu | WorldCat.org. search.worldcat.org (англ.). Процитовано 21 квітня 2026.


Франція Це незавершена стаття про особу Франції.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).