YaChudo

Жозеф Кайо

Переглядів: 0. Оновлено 26.10.2026.

Жозеф Кайо
фр. Joseph Caillaux Редагувати інформацію у Вікіданих
Прем'єр-міністр Франції
1911 — 1912
Народився30 березня 1863[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Ле-Ман[4][5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер21 листопада 1944[1][2][…] (81 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Маме[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованийGrave of Caillauxd Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий якполітик Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоФранція Франція
Alma materКондорсе Редагувати інформацію у Вікіданих
Політична партіяDemocratic Republican Allianced і Республіканська партія радикалів і радикал-соціалістівd Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоEugène Caillauxd Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиAnna Cécile Dounetd Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зHenriette Caillauxd[6] і Berthe Gueydand[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
 Медіафайли у Вікісховищі

Жозеф Марі Огюст Кайо (фр. Joseph-Marie-Auguste Caillaux фр.: [ʒozɛf maʁi oɡyst kajo]; 30 березня 1863, Ле-Ман — 21 листопада 1944, Мамер, департамент Сарта, Землі Луари) — французький політичний і державний діяч III республіки. Дотримувався радикальних поглядів, будучи одним з їхніх лідерів у парламенті, в якому був депутатом з 1898 по 1919 роки, а з 1925 до своєї смерті — сенатором від округу Сарта. Кілька разів займав пост міністра фінансів: (червень 1899 — червень 1902; жовтень 1906 — липень 1909; березень — червень 1911; грудень 1913 — березень 1914; квітень — жовтень 1925; червень-липень 1926; червень 1935). Його звинуватили в корупції, але парламентська комісія зняла з нього обвинувачення. Ця політична слабкість посилила правих у Радикальній партії[8].

Вершиною кар'єри Кайо був період з червня 1911 по січень 1912 року, коли він обіймав посади прем'єр-міністра і міністра внутрішніх справ. Виступав за введення прогресивного прибуткового податку. В області зовнішньої політики орієнтувався на зближення з Німеччиною, під час Агадірскої кризи 1911 року домагався укладення компромісної франко-німецької угоди. У роки Першої світової війни Кайо був прихильником пошуків шляхів примирення з Німеччиною за що в грудні 1917 року на вимогу прем'єр-міністра Жоржа Клемансо був позбавлений депутатської недоторканності і в січні 1918 заарештований.

Переживши два процеси за звинуваченнями в шпигунстві й державній зраді, побувавши у в'язниці й під домашнім арештом, Кайо в 1920 році був засуджений на три роки «за листування з ворогом» з позбавленням громадянських прав. Вимушений покинути Париж, він повернувся тільки після перемоги союзу лівих на виборах 1924 року. Уряд Ерріо провів голосування в палати депутатів та 1 січня 1925 року Кайо був помилуваний і відразу ж відновив свою політичну діяльність. Того ж року він був обраний сенатором, а в 1932 році — головою фінансової комісії сенату і займав ці посади до падіння Франції в 1940 році.

Залишок своїх днів, що випав на час фашистської окупації, Жозеф Кайо провів у селі Мамер департаменту Сарта в регіоні Країна Луари, де помер 21 листопада 1944 року.

Примітки

  1. ↑ а б senat.fr
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ Sycomore / Assemblée nationale
  4. ↑ а б в Кайо Жозеф // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. ↑ Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
  6. ↑ https://www.laphamsquarterly.org/scandal/cleopatras-nose-1914
  7. ↑ http://www.caillaux.com/phpmyfamily/image.php?image=10533
  8. ↑ Rudolph Binion, Defeated leaders; the Political Fate of Caillaux, Jouvenel, and Tardieu (1960).

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).