Жир'є
| Жир'є | |
|---|---|
| хорв. Žirje | |
Карта | |
| Названий на честь | Жолудь |
| Географія | |
| 43°39′08″ пн. ш. 15°39′42″ сх. д. / 43.652222222222° пн. ш. 15.661666666667° сх. д. | |
| Континент | Європа |
| Місцерозташування | Адріатичне море |
| Акваторія | Адріатичне море |
| Площа | 15,06 км² |
| Довжина | 11,8 км |
| Ширина | 2,5 км |
| Найвища точка | 134 м |
| Країна | |
| Хорватія | |
| Регіон | Шибеницько-Книнська жупанія |
| Адм. одиниця | Шибеник |
| Населення | 124 (2001) |
| Вебсайт | otok-zirje |
Жир'є Жир'є (Хорватія) | |
![]() | |

Жир'є (хорв. Žirje) — острів в Адріатичному морі у центральній частині узбережжя Хорватії, на північний захід від міста Шибеник.
Площа острова — 15,06 км ², населення — 124 особи (2001 р.). Найвища точка острова Жірье — 134 м, довжина берегової лінії — 39,2 км. Острів складається з двох вапнякових гряд, частково покритих маквісами, між якими лежить долина з родючим ґрунтом. Жир'є — найбільший з островів Шибеницького архіпелагу і найвіддаленіший з них від берега . На північний схід від Жир'є лежить інший острів цього архіпелагу — Капріє, на північ — острів Муртер, на північний захід — архіпелаг Корнати.
На острові існувала візантійська фортеця, побудована в VI столітті. Збереглися залишки оборонних споруд XII і XIII століть.
Населення
Населення острова за даними перепису населення 2001 становило 124 людини, усі вони жили в однойменному з островом селищі, що знаходиться у внутрішній частині острова. На узбережжі розташована пристань, пов'язана з Шибеником регулярними поромними рейсами. Єдина дорога на острові з'єднує пристань і селище Жир'є. Жителі зайняті сільським господарством (головні культури — виноград і оливки) і рибальством.
За результатами перепису 2021 року чисельність населення майже не змінилась — на острові Жир'є зафіксувано 126 мешканців. Це найвіддаленіший населений острів Шибеницького архіпелагу. Населення острова поступово скорочується через ізольованість, проте місцева громада підтримує традиційне виноградарство, вирощування оливок та рибальство, а влітку приймає прихильників спокійного та затишного екологічного відпочинку.[1]
Примітки
Література
- Атлас світу / Гол. ред. І. С. Руденко; зав. ред. В. В. Радченко; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 966-631-546-7
- Географічний атлас світу / гол. ред. І. Л. Дрогушевська; відп. ред. В. В. Радченко; худож.-оформ. М. Гутман. — К. : ДНВП «Картографія», 2018. — 184 с. — ISBN 978-966-946-053-0
- Литвин В. М., Лымарев В. И. Природа мира. Острова. — М. : Мысль, 2003. — 287 с. — ISBN 5-244-00977-X (рос.)
Посилання
- Сайт острова
- Центральне бюро статистики Хорватії [Архівовано 10 липня 2012 у WebCite]
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).
