Жарт (фільм)

Жарт
рос. Шуточка
Жанр	мелодрама
Режисер	Андрій Смирнов Борис Яшин
Сценарист	Андрій Смирнов Борис Яшин
У головних ролях	Нонна Терентьєва Микита Михалков
Оператор	Юрій Схіртладзе
Композитор	Альфред Шнітке
Художник	Михайло Карташов Леонід Платов
Кінокомпанія	«Мосфільм»
Тривалість	16 хв.
Мова	російська
Країна	СРСР
Рік	1966
IMDb	ID 0060974

«Жарт» (рос. Шуточка) — радянський короткометражний художній мелодраматичний телефільм за мотивами однойменного оповідання А. П. Чехова, поставлений в 1966 році.

Закадрове оповідання у фільмі ведеться від імені літнього чоловіка, який згадує свою молодість. Він згадує, як, будучи молодим, пішов кататися взимку на санках і покликав з собою свою дівчину Надю. Та спочатку вагалася, але потім погодилася. Під час катання, коли у вухах дівчини, надзвичайно наляканої, свистить вітер, оповідач вирішує пожартувати і шепоче їй на вухо: «Я кохаю Вас, Надійко!». Біля підніжжя гори, після спуску, хлопець зображує повну байдужість. В результаті цього Надія починає сумніватися в тому, що їй зізналися в коханні, і вирішує прокататися ще раз. Жарт повторюється. Закохані починають кататися щодня, і оповідач продовжує повторювати свій «жарт», а Надія все сумнівається, що це — справжнє зізнання або завивання вітру? Вона намагається зрозуміти це, але через страх під час спуску не може сконцентруватися. Одного разу Надійка сама приходить до гірки, сідає на санки і намагається розгадати свою загадку. Це спостерігає з естради оповідач, що прийшов раніше за неї. Настає весна. Гірка тане, а Надійка все намагається розгадати ту зимову таємницю. Оповідач же надовго (а може, і назавжди) їде в Санкт-Петербург. Про це він повідомляє їй в листі. Перед від'їздом, підкравшись до будинку Надійки, оповідач, дочекавшись пориву вітру і сховавшись так, щоб його не було видно, знову говорить: «Я кохаю Вас, Надійко!». Та розчаровується в своїх надіях. Пройшло багато років. Надійка стала дружиною секретаря дворянської опіки, у неї підростає троє дітей. Для неї юність, проведена з оповідачем — найбільш зворушливий і прекрасний спогад в житті. А сам оповідач, вже постарілий, тепер сам не розуміє, навіщо тоді жартував.

• Нонна Терентьєва — Надійка, кохана А. П.
• Микита Михалков — А. П., оповідач в молодості

Текст від автора читає Андрій Попов.

• Жарт на сайті IMDb (англ.)