Жан Жузель

Жан Жузель
фр. Jean Jouzel
Народився	5 березня 1947[1] (79 років)  Жанзе[2]
Країна	Франція
Діяльність	кліматолог, гляціолог, науковий співробітник, викладач університету, палеокліматолог, дослідник
Alma mater	École supérieure de chimie physique électronique de Lyond (1968) Університет Париж XI (1973)[3] Lycée Chateaubriandd
Заклад	Університет Париж XI Університет імені П'єра і Марії Кюрі Університет Париж VII Національний центр наукових досліджень
Посада	директор, президент, президент, член Економічної, соціальної та енвіроментальної ради Франціїd, віцепрезидент і президент
Науковий керівник	Étienne Rothd
Аспіранти, докторанти	Camille Risid[4][5] Philippe Peylind[6] Amaelle Landais-Israëld[7] Nicolas Caillond[8] Alexandre Cauquoind[9]
Членство	Національна академія наук США[10] Європейська академія[11] Французька академія наук[12] Haut Conseil de la science et de la technologied (2013) Міжнародна група експертів з питань змін клімату Європейська академія наук[13] Сільськогосподарська академіяd[14]
Діти	Jean-Noël Jouzeld
Нагороди	золота медаль Національного центру наукових досліджень (2002) премія Ветлесена (2013) премія Лисенка (2010) Descartes-Huygens Prized (2008) Медаль Роджера Ревелла Американського геофізичного союзу (2003) Milutin Milankovic Medald (1997) prix du livre Science pour tousd (2017)
Особ. сторінка	lsce.ipsl.fr/Phocea/Pisp/index.php?nom=jean.jouzel
Жан Жузель у Вікісховищі

Жан Жузель (фр. Jean Jouzel; нар. 5 березня 1947) — видатний французький гляціолог і кліматолог. В основному він працював над реконструкцією минулого клімату, отриманого в результаті вивчення льодів Антарктики та Гренландії. Поза науковою спільнотою він славиться своїм активізмом, як кліматичний сповіщувач або як соціаліст.

Кар'єра Жана Жузеля розвивалась в основному в CEA (Commissariat à l'Energie Atomique), яка є французькою ядерною громадською організацією. У 1991 році він став віцепрезидентом LMCE, лабораторії CEA, присвяченої навколишньому середовищу та клімату; у 1995 р. став його керівником наукових досліджень. У 1998 році він став директором кліматичних досліджень LSCE, які були результатом злиття LMCE з іншою лабораторією екологічних досліджень. З 2001 по 2008 рік він був директором IPSL (Інститут П'єра Саймона Лапласа), який є основною федеративною лабораторією з питань кліматичних досліджень в Паризькому регіоні, включаючи CEA LMCE-LSCE. ^[15]

Він зосередив свої дослідження на ізотопному моделюванні, особливо ізотопів води для реконструкції минулого клімату, з крижаних ядер. З 70-х років він об'єднав свої зусилля з видатним французьким гляціологом Клодом Лорі і взяв участь у проєкті глибокого буріння льоду в Антарктиді, спочатку на Востоці, потім в EPICA (Європейський проєкт з крижаного поглинання в Антарктиді), який він очолював з 1995 по 2001 рік, що дозволило отримати дані про історію клімату за 800 000 років. ^[16]

З 2002 по 2015 рік Жан Жузель був заступником голови Наукової робочої групи Міжурядової групи з питань зміни клімату (МГЕЗК).

Жан Жузель підтримав соціалістичних кандидатів, у тому числі Бенуа Хаммона на виборах президента Французької Республіки, які відбулись у 2017 році (перемогу отримав колишній соціаліст Еммануель Макрон) ^[17] та Анну Ідальго, для якої він погодився бути головою комітету підтримки Паризької Республіки на виборах мера 2020 року. ^[18]

Жан Жузель отримав багато наукових або громадських нагород. ^[19]

У 1997 році він отримав медаль Мілутіна Міланковича. ^[20]

У 2002 році він отримав із Клодом Лорі золоту медаль CNRS, найвищу французьку наукову нагороду.^[21]

У 2012 році він отримав премію Фетлесена, яку поділила із Сьюзан Соломон. ^[22]

У 2015 році він отримав премію Леонардо да Вінчі від Європейської академії наук.

У 2016 році був обраний іноземним співробітником Національної академії наук США. ^[23]

У 2017 році був обраний членом Французької академії наук.

• The white planet : the evolution and future of our frozen world. Princeton, N.J.: Princeton University Press. 2012.

• Біографія французькою або англійською мовами