YaChudo

Жан-Крістоф Рюфен

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Жан-Крістоф Рюфен
фр. Jean-Christophe Rufin Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився28 червня 1952[1][2][…] (74 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Бурж[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Франція[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменник, лікар-письменник, дипломат, сценарист, невролог, лікар, гуманіст, посол, development worker Редагувати інформацію у Вікіданих
Сфера роботимедицина[6], гуманітарна організаціяd[6] і мандри[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materІнститут політичних досліджень, ліцей Жансон-де-Саї і Lycée Claude-Bernardd Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовфранцузька[7][6][8] Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusBrazil Redd і The Abyssiniand Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоФранцузька академія Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоQ62559536? Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиQ141500174? Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зIngrid Glowackid[9] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
офіцер ордена Почесного легіону кавалер ордена Мистецтв та літератури Commander of the National Order of the Lion

почесний доктор Католицького університету Лувенаd (1980)

почесний доктор Університету Лаваляd (2002)

Prix Goncourt du premier romand (1997)

Prix littéraire de l'armée de terre - Erwan Bergotd (1999)

Prix Interalliéd (1999)

Гонкурівська премія (2001)

prix du roman historiqued (2012)

Q131140115? (2013)

Q131139744? (2018)

grand prix de la Société de géographied (2018)

Paulée de Meursault Prized (2015)

Grand Prix de l'Académie de marined (2002)

Q139968431? (2014)

CMNS: Жан-Крістоф Рюфен у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q: Висловлювання у Вікіцитатах

Жан-Крісто́ф Рюфе́н (фр. Jean-Christophe Rufin; нар. 28 червня 1952) — французький письменник, член Французької академії, лауреат Гонкурівської премії за роман «Червоне бразильське» (2001), лікар, мандрівник, дипломат, колишній посол Франції у Сенегалі, колишній голова громадської організації «Дія проти голоду»[11].

Літературна творчість

Жан-Крістоф Рюфен присвятив більше 20 років роботі в НДО в таких країнах, як Нікарагуа, Афганістан, Філіппіни, Руанда, а також на Балканах. Цей досвід спонукав його до написання свого першого есе про роль НДО в зонах конфліктів «Гуманітарна пастка» (Le Piège humanitaire, 1986).

1999 року він опублікував роман «Втрачені цілі», присвячений пародоксальним наслідкам діяльності гуманітарних організацій, які допомагаючи населенню, водночас роблять спільну справу з місцевими диктаторами.

Його пригодницькі, історичні та політичні романи часто нагадують подорожні нотатки, мають історичну основу й близькі до соціально-фантастичних романів.

Літературний доробок Рюфена був відзначений багатьома преміями, зокрема Гонкурівською премією (2001) за роман «Червоне бразильське». 2008 року Рюфена було обрано до Французької академії[12], на крісло письменника Анрі Труая.

У березні 2018 року роман Рюфена «Червоне кольє» (Le Collier rouge) був екранізований Жаном Бекером, Франсуа Клюзе та Нікола Дювашелем. Сам Рюфен брав участь у написанні сценарію цієї стрічки.

Твори

Проза

  • Абісинець / L'Abyssin, éditions Gallimard, 1997 (ISBN 2-07-074652-6) — prix Goncourt du premier roman et prix Méditerranée ; 300 000 exemplaires vendus et 19 traductions.
  • Врятувати Ісфахан / Sauver Ispahan, Gallimard, 1998.
  • Втрачені справи / Les Causes perdues, Gallimard 1999 — prix Interallié 1999, Prix littéraire de l'armée de terre — Erwan Bergot 1999 ; réédité avec le titre Asmara et les Causes perdues.
  • Червоне бразильське / Rouge Brésil, Gallimard, 2001 (ISBN 2-07-030167-2) — prix Goncourt 2001 ; en " Folio " no 3906.
  • Глобалія/ Globalia[13], Gallimard, 2003 (ISBN 2-07-073729-2).
  • Саламандра / La Salamandre, Gallimard, 2005 ; en " Folio " (ISBN 2-07-032876-7).
  • Парфум Адама / Le Parfum d'Adam, éditions Flammarion, 2007.
  • Леопард у холці / Un léopard sur le garrot, Gallimard, 2008 (автобіографія).
  • Катіба / Katiba, Flammarion, 2010 (ISBN 2-08-120817-2 et 978-2081208179).
  • Сім історій, що прийшли здалеку (оповідання) / Sept histoires qui reviennent de loin (nouvelles), Gallimard, 2011 (ISBN 978-2-07-013412-0).
  • Велике серце / Le Grand Cœur, Gallimard, 2012 (ISBN 978-2-07-011942-4).
  • Безсмертна прогулянка. Компостель мимоволі / Immortelle Randonnée: Compostelle malgré moi, Editions Guérin, 2013 (ISBN 978-2-35221-061-0)
  • Червоне кольє / Le Collier rouge, Gallimard, 2014 (ISBN 9782070137978) — prix Maurice-Genevoix
  • КПП / Check-point, Gallimard, 2015 (ISBN 978-2-07014-641-3).
  • Довколосвітні мандри короля Зібеліна / Le Tour du monde du roi Zibeline, Gallimard, 2017 (ISBN 978-2-07-017864-3).
  • Вішальник із Конакрі (Загадки консула Ореля, т. І) / Le Suspendu de Conakry (Les énigmes d'Aurel le Consul, vol. 1), Flammarion, 2018 (ISBN 978-2-08-14-1693-2).
  • Сім шлюбів Едґара і Людмили / Les Sept Mariages d'Edgar et de Ludmilla, Gallimard, 2018 (ISBN 978-2-07-27-4315-3).
  • Три консулові жінки (Загадки консула Ореля, т. II) / Les Trois femmes du Consul (Les énigmes d'Aurel le Consul, vol 2), Flammarion, 2019 (ISBN : 978-2-08-14-2025-0).

Есе

  • Le Piège humanitaire — Quand l'humanitaire remplace la guerre, éd. Jean-Claude Lattès, 1986.
  • L'Empire et les Nouveaux Barbares, éd. Jean-Claude Lattès, 1991 ; nouvelle édition revue et augmentée Jean-Claude Lattès, 2001 (un essai de politique internationale qui compare l'Occident à l'Empire romain menacé par les barbares: " Aujourd'hui, c'est l'Est qui demande des aides pour son développement. Quant au Sud, il s'arme maintenant contre le Nord. ")
  • La Dictature libérale, éd. Jean-Claude Lattès, 1994, prix Jean-Jacques-Rousseau 1994.
  • L'Aventure humanitaire, coll. " Découvertes Gallimard / Histoire " (no 226), éd. Gallimard, 1994.
  • Géopolitique de la faim — Faim et responsabilité, éd. PUF, 2004.

Екранізація

«Червоне бразильське» (Rouge Brésil) — режисер Сільвен Аршамбо (Франція, Бразилія, 2013)

Переклади українською

Примітки

  1. ↑ NooSFere — 1999.
  2. ↑ Roglo — 1997. — 10000000 екз.
  3. ↑ AlKindi
  4. ↑ Who's Who in France — Paris: 1953. — ISSN 0083-9531; 2275-0908
  5. ↑ а б LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2018.
  6. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  7. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  8. ↑ CONOR.Sl
  9. ↑ https://www.leberry.fr/bourges-18000/loisirs/les-romans-de-jean-christophe-rufin-et-ingrid-glowacki-couple-litteraire-installe-a-bourges-sont-sortis-le-meme-jour_14958834/
  10. ↑ datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
  11. ↑ Jean-Christophe Rufin, President of ACF-France, Visits Post-Tsunami South Asia, 07/01/2005. Архів оригіналу за 5 вересня 2019. Процитовано 5 вересня 2019.
  12. ↑ " Jean-Christophe Rufin, l'ambassadeur immortel " [Архівовано 7 квітня 2019 у Wayback Machine.], sur le site Le Figaro.fr, 19 juin 2008.
  13. ↑ Фантастичний роман Жана-Крістофа Рюфена на сайті [[Лабораторія фантастики]]. Архів оригіналу за 5 вересня 2019. Процитовано 5 вересня 2019.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).