Жанна Ламотт
| Жанна Ламотт | |
|---|---|
фр. Jeanne de Valois-Saint-Rémy  | |
 | |
| Народилася | 22 липня 1756[4][1][…] Фонтетт |
| Померла | 23 серпня 1791[1][2][…] (35 років) Лондон, Королівство Велика Британія |
| Поховання | Church of St Mary, Lambethd[2] |
| Країна |  Франція |
| Діяльність | мемуаристка, шахрай, крадій |
| Знання мов | французька[4] |
| Титул | принцеса |
| Рід | Валуа |
| Батько | Jacques I de Saint-Rémy, Baron de Saint-Rémyd[5] |
| Мати | Marie Josseld[5] |
| Родичі | Henri de Saint-Rémid |
| У шлюбі з | Nicholas de la Motted |
 | |
Жа́нна де Люз де Сен-Ремі́ де Валуа́ (фр. Jeanne de Luz de Saint-Rémy, de Valois, comtesse de la Motte; 22 липня 1756 , Фонтетт — 23 серпня 1791 , Лондон ) — авантюристка, яка виводила своє походження від Анрі де Сен-Ремі (1557—1621), якого вважають позашлюбним сином короля Генріха II Валуа від зв'язку з Ніколь де Савіньї. 1780 року одружилася з графом Ламоттом, офіцером гвардії графа д'Артуа, і взяла його прізвище.
Життєпис
Народилася в бідній родині. У юності була гарною, що, в поєднанні з чутками про високе походження, допомогло їй вдало одружитися. Графиня де Ламотт увійшла у вище товариство, стала коханкою кардинала Луї де Рогана, її вважали близькою подругою королеви Марії-Антуанетти; мабуть, ступінь дружнього ставлення королеви (сама Марія-Антуанетта згодом стверджувала, що зовсім не була знайомою з де Ламотт) дуже перебільшила сама графиня з метою шахрайства разом із коханцем. Брала участь також у справах відомого авантюриста Каліостро. Протягом двох років, від 1784 до 1786 року, зацікавила собою все європейське товариство як сумна героїня відомої «справи про намисто».
Засуджена до довічного ув'язнення, втекла з в'язниці (як дехто підозрював, за допомоги королеви) і надрукувала в Лондоні свої виправдувальні мемуари, а також памфлет, спрямований проти королеви та вищих придворних осіб, під назвою «Vie de Jeanne de Saint-Rémy, de Valois, comtesse de la Motte etc., écrite par elle-même» (Життя Жанни де Сен-Ремі, де Валуа, графині де ла Мотт і т. д., описане нею самою). Цей памфлет (фактична сторона якого дуже сумнівна) мав значний вплив на ставлення до королеви під час революції. Вважають, що до суду і страти Марії-Антуанетти графиня де Ламотт не дожила. За даними Енциклопедичного словника Брокгауза і Єфрона, 1791 року в Лондоні вона в нападі божевілля (прийняла чоловікового кредитора, який стукав у двері, за агента французького уряду) викинулася з вікна і померла через кілька днів. Згодом кілька самозванок видавали себе за графиню де Ламотт.
1882 року в Спогадах баронеси М. А. Боде, опублікованих у «Російському архіві» (Вип. 3—4. - С. 125—129), з'явилося повідомлення, що графиня де Ламотт 1812 року, перед самим вторгненням Наполеона, з'явилася в Росії, де прийняла російське підданство як графиня де Гаше. До 1824 року жила в Петербурзі, де підтримувала знайомство з багатьма аристократичними родинами. 1824 року імператору Олександру I стало відомо про перебування де Гаше в столиці через камеристку імператриці Єлизавети Олексіївни, англійку Бірч. Олександр I запросив де Гаше до палацу, і після бесіди її незабаром фактично вислано до Криму, куди вона вирушила разом із баронесою Юліаною Крюденер і княгинею А. С. Голіциною. Тут графиня де Гаше і померла 1826 року в Старому Криму[6].
Примітки
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б в г Find a Grave — 1996.
- ↑ а б FemBio database
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Pas L. v. Genealogics — 2003.
- ↑ Княгиня Анна Голицына в Крыму. Мистическая утопия (рос.). Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 5 липня 2016.
Джерела
- Ла-Мотт, Жанна // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Самвелян Н. Г. Семь ошибок, включая ошибку автора. // Мир приключений. — М.: Детская литература, 1983. — С. 263—304.
- Баскова, Ольга // Подлинная история ожерелья Антуанетты — Издательство «Союз писателей», Новокузнецк, 2023 — ISBN 9785001873273
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).