Жак Борель

Жак Борель
Народився	17 грудня 1925[1][2][3]  Сен-Годан
Помер	25 вересня 2002[1][2][3] (76 років)  Вільжуїф
Країна	Франція
Діяльність	письменник, журналіст, перекладач, викладач університету, філолог, англіст, літературознавець
Сфера роботи	література[4], англістика[4], translation into Englishd[4] і переклади з французькоїd[4]
Знання мов	французька[1][4] і англійська[4]
Magnum opus	Q3201471?
Нагороди	Гонкурівська премія (1965) Grand prix de littérature de la SGDLd (1993)

Жак Борель (нар. 17 грудня 1925, Париж — помер 25 вересня 2002, Вільжюїф) — французький письменник і журналіст. У 1965 році він отримав Гонкурівську премію за роман «Поклоніння»^[5].

Борель навчався в ліцеї Генріха IV та вивчав англійську мову в Сорбонні (пишучи дисертацію про Джерарда Менлі Гопкінса). Він був учителем англійської літератури у ліцеї. Паралельно займався перекладами творів Джеймса Джойса. Багато його книг мають автобіографічні елементи. Роман «Поклоніння», наприклад, розповідає про інтелектуала, що має сильну прихильність до своєї матері (як і він сам), яка розповідає про його життя від першої особи.

Він був редактором творів Поля Верлена в колекції «Плеяда». Захоплювався Марселем Прустом і опублікував книгу про Пруста в 1972 році.

У 1993 році він отримав Велику премію з літератури SGDL за весь творчий доробок.

Він був одружений з 1948 року та мав п'ятеро дітей.

Помер 25 вересня 2002 року у містечку Вільжюїф.

• L'Adoration, Gallimard, 1965 - Гонкурівська премія
• Tata ou De l'Éducation, Gallimard, 1967
• Le Retour, Gallimard, 1970
• Marcel Proust, Seghers, 1972
• La Dépossession - Journal de Ligenère, Gallimard, 1973
• Commentaires, Gallimard, 1974
• Un voyage ordinaire, La Table Ronde, 1975 - nouvelle édition Le Temps qu'il fait, 1993
• Poésie et nostalgie, Berger-Levrault, 1978
• Histoire de mes vieux habits, Balland, 1979
• Petite histoire de mes rêves, Luneau-Ascot, 1981
• L'Enfant voyeur, Ulysse Fin de Siècle, 1987
• L'Attente. La Clôture. Récits, Gallimard, 1987
• Sur les murs du temps (poèmes), Le Temps qu'il fait, 1989
• Commémorations, Le Temps qu'il fait, 1990
• Le Déferlement, Gallimard, 1993
• Journal de la mémoire, Champ Vallon, 1994
• Propos sur l’autobiographie, Champ Vallon, 1994
• L'Aveu différé, Gallimard, 1997
• L'Effacement, Gallimard, 1998 - Prix des Charmettes/Jean-Jacques Rousseau
• Sur les poètes, Champ Vallon, 1998
• La Mort de Maximilien Lepage, acteur, Gallimard, 2001
• Ombres et dieux, L'Escampette, 2001
• Rue de l'exil, éditions Virgile, 2002

• Академія Гонкурів