Жабокрицькі

Жабокрицькі

Уляницький
Опис герба: У червоному полі два золоті місяці в стовп, рогами один до одного, з’єднані срібною дорогою, посередині якої шабля в пояс, обернена лезом донизу. Клейнод: три страусові пера. Лабри: червоні, підбиті сріблом.

Місце походження:	Брацлавське воєводство^[1]

Жабокрицькі^[a] гербу Уляницький (пол. Żabokrzyccy) — руський шляхетський рід.

Історія

Жабокрицькі вперше фіксуються двома гілками на Волині та Східному Поділлі в XVI ст. Використання волинською гілкою предикту «на Жабокриках» від села Жабокрики^[b] у Брацлавському воєводстві може свідчити саме про подільське (брацлавське) походження роду.

Брацлавські Жабокрицькі у 1569 р. були представлені Василем (пом. 1574), Іваном (пом. 1616) та Дахном (пом. 1602). Володіли розлогими маєтностями розкиданими по всьому воєводству. З даної гілки багато представників обіймали значні уряди, зокрема: Григогій-Бенедикт Жабокрицький був брацлавським ловчим (1696) та вінницьким гродським суддею (1704); Миколай Жабокрицький був брацлавським підсудком (1674), а Олександр Жабокрицький обіймав уряд брацлавського чесника (1662).^[4] Окремі представники роду зберігали православну віру аж до кінця XVII ст.^[3]

Волинські Жабокрицькі вперше фіксуються в 1528 р., де Яцко і Івашко Жабокрицькі згадані як волинські зем'яни.^[4] Представники цієї гілки відомі меценатською діяльністю на користь Почаївської лаври, а також Луцького Хресто-Воздвиженського братства.^[5]^[6]^[7]

Після поділів Речі Посполитої рід був внесений в VI частину родовідної книги Волинської губернії та в дворянську книгу Царства Польського.^[8]

Відомі представники

Діонісій (Жабокрицький) (бл. 1652—1715) — православний, а потім унійний єпископ Луцький і Острозький.

Коментарі

↑ В польській та російській мовах також відомі як Забокрицькі або Забокржицькі (пол. Zabokrzyccy, рос. Забокрицкие).^[2]
↑ В Брацлавському воєводстві було два села з даною назвою. Перші знаходились на південний захід від Брацлава, нині у складі с. Торків. А другі також іменувались Лукою, разом з Рогівцями лежали на південний схід над річкою Дохною. Польський історик Генрик Літвін вважає що це нинішнє село Жабокрич. Обидва були у власності Жабокрицьких.^[3]

Примітки

↑ Україна в минулому. Випуск 5
↑ Ірклієвський В. Етимологічний словник українськихї прізвищ. Прізвищезнавство. Опубліковано: Мюнхен, 1987; Сторінок: 903 с.
↑ ^а ^б Літвін Г. З народу руського. Шляхта Київщини, Волині та Брацлавщини (1569‒1648) / Пер. з польськ. Л. Лисенко; Наук. ред. Н. Старченко. Національний університет "Києво-Могилянська академія"; Центр європейських гуманітарних досліджень ; Центр досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства. — К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2016. — 616 с.
↑ ^а ^б Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S.J. powiększony dodatkami z poźniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych. T. 10
↑ Короткий історичний нарис Почаївської Успенської Лаври
↑ Церковний календар
↑ Herbarz polski Kaspra Niesieckiego powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nep. Bobrowicza: T. 3
↑ Забокрицкие или Забокржицкие // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

[3] В польській та російській мовах також відомі як Забокрицькі або Забокржицькі (пол. Zabokrzyccy, рос. Забокрицкие).^[2]

[5] В Брацлавському воєводстві було два села з даною назвою. Перші знаходились на південний захід від Брацлава, нині у складі с. Торків. А другі також іменувались Лукою, разом з Рогівцями лежали на південний схід над річкою Дохною. Польський історик Генрик Літвін вважає що це нинішнє село Жабокрич. Обидва були у власності Жабокрицьких.^[3]

[1] Україна в минулому. Випуск 5

[2] Ірклієвський В. Етимологічний словник українськихї прізвищ. Прізвищезнавство. Опубліковано: Мюнхен, 1987; Сторінок: 903 с.

[Litwin-4] а ^б Літвін Г. З народу руського. Шляхта Київщини, Волині та Брацлавщини (1569‒1648) / Пер. з польськ. Л. Лисенко; Наук. ред. Н. Старченко. Національний університет "Києво-Могилянська академія"; Центр європейських гуманітарних досліджень ; Центр досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства. — К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2016. — 616 с.

[Niesiecki2-6] а ^б Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S.J. powiększony dodatkami z poźniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych. T. 10

[7] Короткий історичний нарис Почаївської Успенської Лаври

[8] Церковний календар

[Niesiecki-9] Herbarz polski Kaspra Niesieckiego powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nep. Bobrowicza: T. 3

[10] Забокрицкие или Забокржицкие // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

[1]

[a]

[b]

[4]

[3]

[5]

[6]

[7]

[8]

[2]