YaChudo

Ехінопсис

Переглядів: 0. Оновлено 30.10.2026.

?Ехінопсис
Echinopsis spachiana
Echinopsis spachiana
Біологічна класифікація
Домен:Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:Рослини (Plantae)
Відділ:Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас:Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас:Евдикоти
Порядок:Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина:Кактусові (Cactaceae)
Підродина:Cactoideae
Триба:Trichocereeae
Рід:Ехінопсис (Echinopsis)
Zucc., 1837
Типовий вид
Echinopsis eyriesii[1]
(Turpin) Zucc., 1839
Види
близько 130, див. Список видів роду ехінопсис
Посилання
Вікісховище:Echinopsis
Віківиди:Echinopsis
EOL:2918119
IPNI:30001009-2
NCBI:183648
Fossilworks:33008

Ехінопсис (Echinopsis)  — рід кактусів.

Етимологія

Назва роду походить від грец. έχίνος (эхінус) — їжак та грец. όψις (опсис) — подібний.

Історія

Рід був описаний в 1837 році Джозефом Зуккаріні. На початку 20 століття Натаніель Лорд Бріттон і Джозеф Нельсон Роуз включали в цей рід 28 видів кактусів, що зустрічаються в долинах і передгір'ях Анд, на півночі Болівії, в Парагваї, Уругваї, на півдні Бразилії і Аргентини. Пізніше до роду ехінопсис були включені кактуси, що раніше належали до родів псевдолобівія, трихоцереус та деяких інших.

Опис

Echinopsis maximiliana

Невибагливі південноамериканські кактуси з кулястими або циліндричними, багатореберними стеблами. Рід численний, має багато видів і різновидів. Розповсюджений від Болівії до Чилі. На гострих ребрах у крупних ареолах бувають довгі й не дуже колючки, в залежності від ботанічного виду. Колючки шилоподібні, сіро-коричневого відтінку. У боковій частині стеблини у старих ареолах розвиваються великі воронкоподібні квіти, які розпускають свої пелюстки тільки увечері. Квіти білі, рожеві, широко відкриті, в більшості ароматні, з довгою, волохатою трубочкою до 20 см, діаметр квітки до 14 сантиметрів.

Види

Echinopsis tegeleriana

Ехінопсис трубкоквітковий — Echinopsis tubiflora (Pfeiff.) Zucc. Батьківщіна — Аргентина. Гібриди цього виду — розповсюдженні кімнатні рослини. Стеблина темно-зелена, куляста, до 12 сантиметрів у діаметрі. Ребер звичайно до 12. У білих ареолах знаходяться 20 жовтувато-білих, шилоподібних колючок. Центральні колючки зовсім чорні, довжиною до 1,5 сантиметра. Цвітіння — травень — червень.

Ехінопсис чакоанський — Echinopsis chacoana Schutz. Батьківщіна — Парагвай. Красивий кулястий або короткоциліндричний кактус. На стеблині чітко видні 12—18 гострих, прямих ребер. У сірих рідких ареолах знаходяться 7—8 колючок, довжиною до 2 сантиметрів. Одна центральна колючка, довжиною до 7 сантиметрів, спрямована униз. Квіти — білі, плоди коричневі.

Echinopsis ancistrophora Speg. Батьківщіна — західна Аргентина (провінція Сальта) та південь Болівії. Стебло здавлено-кулястої форми, до 6 см в діаметрі. Ребер близько 20, прямих, горбистих. Колір епідермісу — темно-зелений, глянцевий. Денні квітки відрізняються різноманітністю забарвлення: яскраво-рожеві, червоні, білі, оранжуваті, лавандові. Розташовані на довгій (до 15 см) квітковій трубці.

Всього Едвард Андерсен у своїй фундаментальній монографії «The Cactus Family» (2001) налічує 129 видів та 16 таксонів нижчого рівня (див. Список видів роду ехінопсис).

Echinopsis obrepanda
Кактуси Сан-Педро серед опунцій у Перу

Культивування

Культивують при помірному сонячному світлі й поливі у період вегетації. Для рясного квітнення необхідно взимку утримувати при температурі повітря 8—12 градусів. Утворення великої кількості бокових паростків свідчить про надмірне зволоження. Землесуміш готують із листової та дернової землі, і суміші піску з гравієм (4 : 3: 3). Розмножуються насінням і боковими паростками. В теплу пору року бажано розміщувати на свіжому повітрі, але не під прямим сонячним промінням. Деякі види і їх гібриди застосовуються як підщепи.

Ехінопсис у культурі індіанців

В горах Еквадора та Перу на висоті 1 500 — 2 700 м над рівнем моря росте Echinopsis pachanoi, який місцеві жителі називають «кактус Сан-Педро». Він містить мескалін так само як і лофофора Вільямса (Lophophora williamsii), тому має галюциногенні властивості. Уже понад 1 300 років триває ритуальне використання Echinopsis pachanoi індіанцями. Іспанці робили численні спроби викорінити культ цієї рослини, так само як і культ пейота у Мексиці. Тому він поступово став сумішшю доіспанських і католицьких вірувань. Звідки власне і походить назва Сан Педро кактус — кактус Святого Петра. Більшість християн вірять, що Святий Петро володіє ключами від неба. Ефект від вживання кактуса давав віру корінним жителям Перу у те, що він є ключем, який дозволяє володіти небесами уже в земному житті.

Окрім того, декілька інших південноамериканських кактусів з роду Ехінопсис також містять мескалін. Це такі як Echinopsis peruviana, Echinopsis cuzcoensis, Echinopsis deserticola, Echinopsis tacaquirensis, та Echinopsis uyupampensis.

Охорона у природі

77 видів роду ехінопсис входять до Червоного списку Міжнародного Союзу Охорони Природи[2]:


Синоніми

  • Acanthocalycium Backeb.
  • Acantholobivia Backeb.
  • Acanthopetalus Y. Itô
  • Andenea Fric, nom. inval.
  • Arthrocereus A. Berger
  • Aureilobivia Fric, nom. inval.
  • Chamaecereus Britton & Rose
  • Chamaelobivia Y. Itô, nom. inval.
  • Cinnabarinea Fric ex F. Ritter
  • Echinolobivia Y. Itô, nom. inval.
  • Echinonyctanthus Lem.
  • Furiolobivia Y. Itô, nom. inval.
  • Helianthocereus Backeb.
  • Heterolobivia Y. Itô, nom. inval.
  • Hymenorebulobivia Fric, nom. inval.
  • Hymenorebutia Fric ex Buining
  • Leucostele Backeb.
  • Lobirebutia Fric, nom. inval.
  • Lobivia Britton & Rose
  • Lobiviopsis Fric, nom. inval.
  • Megalobivia Y. Itô, nom. inval.
  • Mesechinopsis Y. Itô
  • Neolobivia Y. Itô
  • Pilopsis Y. Itô, nom. inval.
  • Pseudolobivia (Backeb.) Backeb.
  • Pygmaeocereus H. Johnson & Backeb.
  • Rebulobivia Fric, nom. inval.
  • Salpingolobivia Y. Itô
  • Scoparebutia Fric & Kreuz. ex Buining
  • Setiechinopsis (Backeb.) de Haas
  • Soehrensia Backeb.
  • Trichocereus (A. Berger) Riccob.

Див. також

Примітки

  1. ↑ [[https://web.archive.org/web/20141211054731/http://www.tropicos.org/Name/40001007 Архівовано 11 грудня 2014 у Wayback Machine.] Echinopsis в базі даних «Tropicos» Міссурійського ботанічного саду] (англ.)
  2. ↑ Червоний Список Міжнародного Союзу Охорони Природи [Архівовано 2011-08-05 у Wayback Machine.] (англ.)

Література

  • С. М. Приходько. Кактуси. — Київ : Наукова думка, 1974. — 207., іл. с. (укр.)
  • Буренков А. А. Кактусы в гостях и дома, — Феникс, 2007 г., — 472 с. — ISBN 978-966-651-431-1 (рос.)
  • Борисенко Т. И. Кактусы. Справочник, — Киев: Наукова думка, 1986 г., — 286с., ил. (рос.)
  • О. В. Ильяшенко и др. Кактусы. Донецк, «Скиф», 2003. (рос.)
  • Нико Вермёлен. Кактусы Пер. с англ. Л. Р. Ермаковой. — М.: Издательский Дом «Кладезь», 1998. — 144 с. с ил. ISBN 5-85292-021-5 (рос.)
  • Ян Ван дер Неер. Все о кактусах. — Санкт-Петербург: ООО «СЗКЭО» Кристалл", 2004 — 208 с., ил. — ISBN 5-306-00348-6, стор. 59 (рос.)
  • Edward F. Anderson. «The Cactus Family». 776 р. ISBN 0 881924989 (англ.)
  • Boris O. Schlumpberger, Susanne S. Renner. Molecular phylogenetics of Echinopsis (Cactaceae): Polyphyly at all levels and convergent evolution of pollination modes and growth forms // American Journal of Botany. — 2012. — № 99(8). — С. 1335–1349. — DOI:10.3732/ajb.1100288. (англ.)

Джерела


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).