YaChudo

Ефект Паулі

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Теоретик Вольфганг Паулі, на честь якого названо ефект

Ефект Паулі — поширена у фольклорі науковців-фізиків жартівлива теза про схильність технічного обладнання виходити з ладу в присутності певних людей, зокрема фізиків-теоретиків, як-от Вольфганга Паулі. Ефект Паулі ніяк не пов'язаний з принципом Паулі, також названим на честь Паулі, який забороняє існування двох ферміонів в одному квантовому стані. Втім ефект Паулі іноді жартома називають другим принципом Паулі й описують у схожих термінах: «робочий пристрій та Вольфганг Паулі не можуть знаходитися в одному приміщенні»[1].

Знамениті прояви

У XX столітті в багатьох галузях фізики з'явилось чітке розділення науковців на теоретиків та експериментаторів. Деякі з теоретиків, що не мали здібностей або інтересу до експериментальної роботи, уславилися тим, що випадково ламали експериментальне обладнання. Багато таких анекдотичних випадків пов'язано з Вольфгангом Паулі, що й дало ефекту його ім'я.

Одного разу у фізичній лабораторії Геттінгенського університету без видимої причини й за відсутності Паулі раптово перестав працювати дорогий вимірювальний прилад. Джеймс Франк, директор інституту, повідомив про інцидент Паулі в Цюрих з жартівливим зауваженням, що принаймні цього разу Паулі невинний. Однак виявилося, що Паулі їхав залізницею до Цюриха й пересідав у Геттінгені приблизно в момент аварії. Георгій Гамов описує цей інцидент у книзі «Тридцять років, що сколихнули фізику»[2], стверджуючи також, що чим талановитіший фізик-теоретик, тим сильніший ефект.

Паєрлс описує випадок, коли на одному з прийомів цей ефект намагались спародіювати, навмисно розбивши люстру під час входу Паулі. Люстру підвісили на мотузці, щоб її відпустити, але вона застрягла, ставши таким чином реальним прикладом ефекту Паулі[3].

У 1934 році Паулі розцінив поломку свого автомобіля під час весільної подорожі з другою дружиною як доказ ефекту Паулі, оскільки поломка сталася без очевидної зовнішньої причини[4].

У лютому 1950 року, коли він був у Принстонському університеті, згорів циклотрон, і він запитував себе, чи не пов'язана ця проблема з ефектом Паулі, названим на його честь[5].

Реакції

Через страх перед ефектом Паулі, фізик-експериментатор Отто Штерн, попри свою дружбу з Паулі, заборонив тому бувати у своїй лабораторії[6].

Паулі був переконаний, що ефект Паулі насправді існує[7]. Він листувався з Карлом Юнгом та Марі-Луїзою фон Франц щодо концепції синхронності. Він також листувався з Гансом Бендером, лектором Інституту психології та психогігієни Фрайбурзького університету та єдиним завідувачем кафедри парапсихології в Німеччині[8].

Юнг і Паулі побачили деякі паралелі між фізикою та глибинною психологією[9]. Паулі був серед почесних гостей на урочистостях з нагоди заснування Інституту К. Г. Юнга в Цюриху 1948 року. На церемонії знову стався приклад ефекту Паулі: коли він увійшов, порцелянова ваза для квітів упала на підлогу без видимої причини. Цей інцидент спонукав Паулі написати статтю «Фізика на задньому плані», в якій він намагається знайти зв'язки між фізикою та глибинною психологією[10].

У культурі

Філіп Дік згадує «синхронність Паулі» у своєму науково-фантастичному романі 1963 року «Гравці Титана», маючи на увазі, що докогнітивні псіонічні здібності порушуються іншими псіонічними здібностями, такими як псіхокінез: «акаузальна сполучна подія»[11].

В аніме-серіалі «Yu-Gi-Oh! Sevens» Тацухіса Каміджо може випадковим чином викликати несправність або самознищення електронних пристроїв, таких як телефони та дрони. Головний герой, Юґа Охо, пояснює це ефектом Паулі[12].

Аніме «Амнезія: Приречені спогади» та відеогра «Signalis» також згадують ефект Паулі.

У фільмі «Вавилон 5: Річка душ» капітан Локлі описує цей ефект лейтенанту Корвіну, проводячи паралель з тим, як кризи виникають лише тоді, коли на станції перебувають президент Шерідан або колишній начальник служби безпеки Гарібальді.

Примітки

  1. ↑ Der "Pauli-Effekt" (нім.). ETHistory. Процитовано 14 серпня 2014.
  2. ↑ Thirty Years That Shook Physics: The Story of Quantum Theory, 1966, Dover Publications, ISBN 0-486-24895-X.
  3. ↑ Peierls, R. (1960). Wolfgang Ernst Pauli, 1900-1958. Biographical Memoirs of Fellows of the Royal Society. 5: 174—192. doi:10.1098/rsbm.1960.0014.
  4. ↑ Wissenschaftlicher Briefwechsel mit Bohr, Einstein, Heisenberg u. a, Band 3 von Wolfgang Pauli, Karl von Meyenn, Herausgeber Karl von Meyenn, Verlag Birkhäuser, 1993, ISBN 0-387-54911-0, P. 763
  5. ↑ Pauli, Wolfgang та ін. (1996). Wissenschaftlicher Briefwechsel mit Bohr, Einstein, Heisenberg, u.a. Т. 4/I. Berlin: Springer. с. 37. ISBN 3-540-59442-6. OCLC 36847539.
  6. ↑ Enz (2009), p. 152.
  7. ↑ Enz (2002), p. 150.
  8. ↑ Hans Bender und die Gründung des "Instituts für Grenzgebiete der Psychologie und Psychohygiene" Eberhard Bauer, September 1997. published in Jahnke, J., Fahrenberg, J., Stegie, R., & Bauer, E. (Hrsg.): Psychologiegeschichte: Beziehungen zu Philosophie und Grenzgebieten (Passauer Schriften zur Psychologiegeschichte; Bd. 12). München; Wien: Profil, 1998.
  9. ↑ Institut für Grenzgebiete der Psychologie und Psychohygiene, Bibliothek, Frei122-Z60 Zeitschrift für Parapsychologie und Grenzgebiete der Psychologie Band 4.1960/61, p.13
  10. ↑ Pauli, Wolfgang; Jung, C G (2001). Atom and Archetype: the Pauli/Jung Letters, 1932-1958. Princeton: Princeton University Press. с. 179—196. ISBN 0-691-01207-5. OCLC 45757717.
  11. ↑ Dick, Philip K. (1963/1992). The Game-Players of Titan, p.128. Vintage Books (New York) first edition, first published by Ace Books. ISBN 0-679-74065-1.
  12. ↑ Yu-Gi-Oh! Sevens, "The Man Who Possesses Evil". 2020. Directed by T. Takeuchi. Japan: Bridge.

Література

  • Enz, Charles P (2002). No Time to be Brief: A Scientific Biography of Wolfgang Pauli. New York: Oxford University Press. ISBN 0-19-856479-1. OCLC 48753063.
  • Enz, Charles P. (2009). Rational and Irrational Features in Wolfgang Pauli's Life. Of Matter And Spirit: Selected Essays by Charles P. Enz. World Scientific. ISBN 978-981-281-900-0.
  • Roth, Remo, F., Return of the World Soul, Wolfgang Pauli, C.G. Jung and the Challenge of Psychophysical Reality [unus mundus]. Pari Publishing, 2011

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).