Ескалада

Ескалада
Місце	Швейцарія
Ким святкується	Женева, Швейцарія
Дата	12 грудня
Ескалада у Вікісховищі

Ескалада (від фр. escalade — акт перелазіння через оборонні стіни), — щорічне свято в Женеві, Швейцарія, яке проводиться щогрудня на згадку про поразку спроби завоювати протестантське місто-державу католицьким герцогством Савой у 1602 році. Святкування та інші пам'ятні заходи зазвичай проводяться 12 грудня або найближчих вихідних.

Савойські війська, які були послані Карлом Еммануїлом I, герцогом Савойським, спробували несподівано атакувати в ніч з 11 на 12 грудня 1602 року, але були відбиті захисниками Женеви. Згідно з легендою, це стало можливим завдяки окремим актам хоробрості женевських громадян, зокрема місцевої мешканки Катерини Шейнель (також відомої як Королівська Мати), яка облила загарбників киплячим овочевим супом і попередила містян про небезпеку.

Багато років герцог прагнув багатств Женеви. Коли Карл Еммануїл зійшов на престол Савойського дому в 1580 році, він прагнув зробити Женеву своєю столицею на північ від Альп і знищити протестантизм. Папа Климент VIII запропонував підтримку, і в 1602 році призначив Франциска де Сальського католицьким єпископом Женеви. Сальс був ефективним проповідником, який нещодавно успішно рекатолізував район Шабле в Савоях на південному березі Женевського озера.

У ніч з 11 на 12 грудня 1602 року — найтемнішої ночі року — савойські війська під командуванням сеньйора д'Альбіньї та зятя Карла Еммануїла, Філіпа III Іспанського, розпочали наступ на Женеву. Війська чисельністю понад 2000 осіб вночі пройшли вздовж річки Арв і зібралися в Пленпалаї, одразу за стінами Женеви, близько 2:00 ночі 12 грудня. Початковий план полягав у тому, щоб відправити групу командос, щоб відкрити міські ворота та впустити інші війська

Мешканці Женеви перемогли загарбників, запобігши спробі перелізти через стіну за допомогою гарматного вогню та борючись на вулицях з тими небагатьма, кому вдалося перелізти. Було піднято тривогу, задзвонили церковні дзвони, і женевців попередили. Нічний охоронець Ісаак Мерсьє перерізав мотузку, що тримала решітчасту браму, зірвавши план відкриття головних міських воріт. Мешканці билися разом з міським ополченням і відбили вторгнення савойців, змусивши їх відступити. Тактика, що використовувалася в цій битві, базувалася на тактиці, яку використовувала Ліга Лежа для захисту від набагато більшого ворога.

У боях женевці загинули 18 осіб, савойців — 54. 13 савойців, яких взяли в полон, включаючи кількох знатних чоловіків, наступного дня були повішені як розбійники, оскільки з ними не можна було поводитися як з військовополоненими, оскільки з боку Савої неодноразово укладалися мирні угоди^[1].

Згідно з женевською легендою, Катерина Шейнель («Mère Royaume»), кухарка родом з Ліона та дружина П'єра Руайома, схопила великий казан з киплячим овочевим супом і вилила його на нападників, коли ті підіймалися на стіни. Родина Руайомів жила трохи вище міської брами Ла-Монне. Важкий казан з киплячим супом впав на голову савойського нападника, вбивши його. Спричинений цим переполох також допоміг підняти містян на захист міста^[2].

Після поразки герцог Савойський погодився на міцний мир, скріплений Сен-Жюльєнським договором від 12 липня 1603 року^[3].

Хоча збройний конфлікт насправді відбувся після півночі, рано вранці 12 грудня святкування та інші пам'ятні заходи зазвичай проводяться 11 грудня або найближчих вихідних. Святкування включають великий марміт (казан), зроблений з шоколаду та наповнений марципановими овочами та цукерками, загорнутими в кольори Женеви - червоний та золотий. За звичаєм, старший і молодший у кімнаті розбивають марміт, декламуючи: «Ainsi périrent les ennemis de la République!» (Так загинули вороги Республіки), посилаючись на легенду про Кетрін Чейнел. Інші традиції включають глінтвейн, великі порції овочевого супу, а також дітей у різних костюмах, які стукають у двері людей та співають пісні l'Escalade за цукерки. Також прийнято, що діти в школі готують овочевий суп, який подають батькам та сім'ям того ж вечора. Підлітки схильні кидати один в одного яйцями, кремом для гоління та борошном як частину святкування. Старшокласники проходять парадом разом, спочатку йдучи «підкорювати» один одного, а потім, пройшовши вулицями Басс до площі Пленпалаї та назад, опиняються на центральній площі старого міста^[4].

Також у п'ятницю ввечері відбувається парад. Імена вісімнадцяти загиблих женевців — Жак Бійон помер від отриманих ран через рік — називаються одне за одним. В історичній процесії в неділю беруть участь близько 800 людей зі старих женевських родин в історичних костюмах, деякі з яких несуть залишки драбин, що використовувалися савойцями, та їздять верхи на конях. Цей парад, організований з 1926 року Товариством 1602 року, щорічно приваблює десятки тисяч глядачів^[4].

З 1978 року святкування Ескалади додало ще один елемент – забіг Escalade Run, який проводиться у вихідні або перед ніччю 11 грудня (залежно від того, чи припадає він на вихідні). Забіг традиційно стартує в парку Бастіонів і проходить через Старе місто Женеви, перш ніж зрештою повернутися до старту. Це одна з найважливіших щорічних подій у Женеві^[5]. Існує кілька заходів для різних вікових груп^[6].

• 
  Солдат на пам'ятному параді
• 
  Шоколад "Marmite de l'Escalade"
• 
  Вітрина шоколадної крамниці в Каружі, де продають марміти

Історія Ескалади розповідається в пісні під назвою «Cé qu'è l'ainô», написаній на франко-провансальському діалекті близько 1603 року невідомим автором. Пісня стала «національним» гімном Женеви. Хоча повна версія містить 68 строф, зазвичай співаються лише чотири з них.

Його також оспівував у віршах Самюель Шаппюзо у своїй праці «Женева, що звільнилася»^[7].

• Gaberel, Jean (1852). L'Escalade, son origine et ses conséquences [The Escalade, Its Origins and Consequences] (фр.).

• Compagnie de 1602, the group who organises the yearly festival.
• La Course de l'Escalade.
• World History at KMLA: The Savoyard attack on Geneva.
• Fête de l'Escalade: a yearly celebration in Geneva in memory of the night attack by the Savoyards in 1602.