Ернст Купфер

Ернст Купфер
Ернст Купфер
Ernst Kupfer
Народження	2 липня 1907; Кобург, Саксен-Кобург-Гота
Смерть	6 листопада 1943 (36 років); поблизу Керкіні, Салоніки; авіакатастрофа
Країна	Третій Рейх
Приналежність	Вермахт
Вид збройних сил	Сухопутні війська (1928–1939); Люфтваффе (1939–1943)
Рід військ	кіннота (рейтар); штурмова авіація
Освіта	Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла
Роки служби	1928–1943
Член	Burschenschaft Allemannia zu Heidelbergd
Звання	оберст
Формування	StG 2
Командування	7./StG2, II./StG2, StG 2
Війни / битви	Друга світова війна:; Західний фронт Битва за Британію; Середземномор'я Операція «Меркурій»; Мальтійські конвої; Східний фронт Битва за Ленінград; Битва за Кавказ; Операція «Цитадель»; Повітряні бої на Кубані;
Титул	Доктор юриспруденції
Нагороди
Золотий німецький хрест	Кавалер ордена «За хоробрість» (Болгарія)

Ернст Купфер (нім. Ernst Kupfer; нар. 2 липня 1907, Кобург — пом. 6 листопада 1943, поблизу Керкіні, Салоніки) — німецький військовий льотчик-ас пікіруючого бомбардувальника «Штука» за часів Третього Рейху. Командир 2-ї ескадри пікіруючих бомбардувальників «Іммельман», згодом начальник штурмової авіації, оберст (посмертно, 1943) Люфтваффе. Один зі 160 кавалерів Лицарського хреста з Дубовим листям та мечами (посмертно, 1944). Один із найрезультативніших пілотів штурмової авіації Люфтваффе, здійснив 636 бойових вильотів.

Біографія

Син керівного чиновника страхової кампанії. Після закінчення гімназії поступив на роботу в банк. В 1926-28 року вивчав юриспруденцію в Гайдельберзькому університеті. 1 жовтня 1928 року поступив на службу в 17-й Баварський кінний полк. З жовтня 1938 року — командир 7-го ескадрону свого полку. 30 вересня 1939 року переведений в люфтваффе, пройшов підготовку в училищі розвідувальної авіації. На початку 1940 року перевелений в штурмову авіацію, 7 вересня 1940 року направлений в 1-шу групу 2-ї ескадри пікіруючих бомбардувальників в Сен-Мало, 1 жовтня призначений командиром 7-ї ескадрильї.

22 травня 1941 року 10 Ju 87 на чолі з Купфером потопили британський легкий крейсер «Глочестер», 29 вересня — радянський есмінець, але сам Купфер протягом кількох днів був тричі підбитий над Кронштадтом, при чому третього разу отримав важкі поранення. Після одужання 1 квітня 1942 року призначений командиром знову сформованої 2-ї групи 22-ї ескадри пікіруючих бомбардувальників. 30 жовтня 1942 року здійснив свій 500-й бойовий виліт. Учасник Сталінградської битви. На Різдво 1942 року літаки Купфера атакували радянські танки в районі Морозівської і зупинили їхній наступ. З 13 лютого 1943 року — командир 2-ї ескадри пікіруючих бомбардувальників. В квітні брав участь у боях на Кубані. Під час Курської битви командував бойовим з'єднанням «Купфер», в яке крім його власної ескадри увійшли 1-ша група 1-ї ескадри пікіруючих бомбардувальників, 2-га група 77-ї ескадри пікіруючих бомбардувальників і 3-тя група 3-ї винищувальної ескадри. 5 липня пілоти Купфера здійснили 1406 бойових вильотів і знищили 7 танків, 30 гармат, 70 вантажівок і 9 складів боєприпасів і пального, при цьому втративши 2 літаки. 6 липня вони здійснили 793 вильоти, а 7 липня — 946, знищивши 44 танки, 20 гармат і близько 50 автомобілів. 8 липня здійснили 836 вильотів і знищили 88 танків, 8 гармат (з них 3 зенітних), 2 установки БМ-13 «Катюша» і близько 40 автомобілів, при цьому втративши 2 літака. 9 липня здійснили 882, 11 липня — 604 вильоти. Ряд істориків стверджують, що дії Купфера в районі Карачева допомогли уникнути «другого Сталінграду».

Після створення посади генерала пікіруючої бомбардувальної авіації 9 вересня 1943 року був призначений на цю посаду. Купферу було доручено провести реформування пікіруючої бомбардувальної авіації. 5 жовтня 1943 року видав розпорядження про перетворення ескадр пікіруючих бомбардувальників в ескадри безпосередньої підтримки військ і переоснащення їх літаками FW 190, а потім наказав почати формування груп нічних штурмовиків. Загинув в авіакатастрофі літака He 111 в грецьких горах Беласица неподалік від озера Керкіні (60 км північніше Салоніки).

Нагороди

Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки)
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Комбінований Знак Пілот-Спостерігач
Залізний хрест 2-го і 1-го класу
Почесний Кубок Люфтваффе (14 жовтня 1941)
Лицарський хрест Залізного хреста з дубове листя і мечами
- лицарський хрест (23 листопада 1941)
- дубове листя (№ 173; 8 січня 1943)
- мечі (№ 62; 11 квітня 1944)
Нагрудний знак «За поранення» в золоті (1941)
Німецький хрест в золоті (15 жовтня 1942)
Нагрудний знак пілота (Італія)
Нагрудний знак військового пілота (Болгарія)
Орден «За хоробрість» 4-го ступеня, 1-й клас з мечами (Болгарія)
Авіаційна планка бомбардувальника в золоті з підвіскою «600»

Військова кар'єра

Див. також

Література

Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.606-607 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2

Berger, Florian (1999). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger. ISBN 3-9501307-0-5.
Brütting, Georg (1995). Das waren die deutschen Stuka-Asse 1939—1945 [These were the German Stuka Aces 1939—1945]. Stuttgart, Germany: Motorbuch. ISBN 978-3-87943-433-6.
Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.
Griehl, Manfred (2001) Junker Ju 87 Stuka. Airlife Publishing/Motorbuch, London/Stuttgart. ISBN 1-84037-198-6
Obermaier, Ernst (1989). Die Ritterkreuzträger der Luftwaffe Jagdflieger 1939—1945. Mainz, Germany: Verlag Dieter Hoffmann. ISBN 3-87341-065-6.
Patzwall, Klaus D. (2008). Der Ehrenpokal für besondere Leistung im Luftkrieg [The Honor Goblet for Outstanding Achievement in the Air War]. Norderstedt, Germany: Verlag Klaus D. Patzwall. ISBN 978-3-931533-08-3.
Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
Scutts, Jerry (1994). Bf 109 Aces of North Africa and the Mediterranean. London, UK: Osprey Publishing. ISBN 978-1-85532-448-0.
Thomas, Franz (1997). Die Eichenlaubträger 1939—1945 Band 1: A-K [The Oak Leaves Bearers 1939—1945 Volume 1: A-K]. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 978-3-7648-2299-6.
Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Эксмо, 2005. — 736 с. — 5000 экз. — ISBN 5-699-13768-8

Посилання

Kupfer, Dr. Ernst. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 30 жовтня 2014. Процитовано 27 серпня 2014. (нім.)
Ernst Kupfer. на desertwar.net. Архів оригіналу за 23 лютого 2014. Процитовано 27 серпня 2014. (англ.)
Kupfer, Ernst [Архівовано 3 вересня 2014 у Wayback Machine.] — нагороди оберста Купфера (англ.)
Купфер Эрнст. на airwar.ru. Архів оригіналу за 4 вересня 2014. Процитовано 27 серпня 2014. (рос.)
Dr. Jur. Ernst Kupfer [Архівовано 4 вересня 2014 у Wayback Machine.]
Dr. Ernst Kupfer: Stuka pilot at Stalingrad [Архівовано 4 вересня 2014 у Wayback Machine.]
Сталінградська битва очима пілотів StG 2

Примітки

Це незавершена стаття про військового діяча або діячку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.