YaChudo

Ергодичність

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Ергоди́чність (або транзитивність) — спеціальна властивість деяких (динамічних) систем, яка полягає в тому, що в процесі еволюції такої системи майже кожна точка її з певною ймовірністю проходить поблизу будь-якої іншої точки системи. Тоді при розрахунках час, який важко розраховувати, можна замінити фазовими (просторовими) показниками. Система, в якій фазові середні збігаються з часовими, називається ергодичною.

Опис

Перевага ергодичних динамічних систем полягає в тому, що при достатньому часу спостереження такі системи можна описувати статистичними методами. Наприклад, температура газу — це міра середньої енергії молекули, ринкова ціна компанії — це міра похідних функцій від даних бухгалтерської звітності. Звісно, необхідно попередньо довести ергодичність даної системи.

Для ергодичних систем математичне сподівання по часових рядах має збігатися з математичним сподіванням по просторових рядах.

Ергодична теорія — один з розділів загальної динаміки.

Е.Лоренц висловив думку, що кліматична система є майже ергодичною, тобто її фазовий простір розпадається на ряд множин A i {\displaystyle {\mathfrak {A}}_{i}} із певними умовними ймовірностними мірами P i ( A ) , A ∈ A i {\displaystyle P_{i}(A),\,\,A\in {\mathfrak {A}}_{i}} , і фазові траєкторії можуть тривалий, але скінченний час перебувати у кожній з цих множин (відтворюючи відповідний клімат P i ( A ) , A ⊂ A i {\displaystyle P_{i}(A),\,\,A\subset {\mathfrak {A}}_{i}} ) та рідко переходити з однієї з цих множин до іншої.

Едварду Лоренцу належить математичний приклад майже інтразитивної (ергодичної) системи - ідеалізована нестаціонарна тримодова роликова конвекція рідини, у якій безрозмірні функції течії ψ {\displaystyle \psi } й відхилення температури від лінійного вертикального профілю ϑ {\displaystyle \vartheta } у площині ( x , y ) {\displaystyle (x,y)} мають вигляд

ψ = X 2 sin ⁡ k 1 x H sin ⁡ π z H ; {\displaystyle \psi =X{\sqrt {2}}\sin {\frac {k_{1}x}{H}}\sin {\frac {\pi z}{H}};}

ϑ = Y 2 cos ⁡ k 1 x H sin ⁡ π z H − Z sin ⁡ 2 π z H , {\displaystyle \vartheta =Y{\sqrt {2}}\cos {\frac {k_{1}x}{H}}\sin {\frac {\pi z}{H}}-Z\sin {\frac {2\pi z}{H}},}

а залежність амплітуд X , Y , Z {\displaystyle X,Y,Z} від часу t {\displaystyle t} описується рівняннями:

d X / D t = − σ X + σ Y ; d Y / d t = r X − Y − X Z ; d Z / d t = − b Z + X Y , {\displaystyle {\begin{matrix}dX/Dt=-\sigma X+\sigma Y;\\dY/dt=rX-Y-XZ;\\dZ/dt=-bZ+XY,\end{matrix}}}

де σ , r , b {\displaystyle \sigma ,r,b} - числові сталі ( σ {\displaystyle \sigma } - Число Прандтля, r {\displaystyle r} - відношення Числа Релея до його критичного значення, за якого починається роликова конвекція)[1].

Приклади

  • Перетворення пекаря

Див. також

Література

Примітки

  1. ↑ А.С.Монин - Введение в теорию климата.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).