Ерайвайокюдль
| Ерайфайокюдль | ||||
|---|---|---|---|---|
Вид на Ерайфайокюдль, що показує його ширину | ||||
| 64°00′ пн. ш. 16°39′ зх. д. / 64.000° пн. ш. 16.650° зх. д. | ||||
| Тип | стратовулкан | |||
| Країна | ||||
| Місце знаходження | Ісландія | |||
| Гори | Серединно-Атлантичний хребет | |||
| Висота | 2 109,6 м.н.м. (пік Хванадальсхнукюр)[1] | |||
| Вік | Плейстоцен | |||
| Останнє виверження | 1727–1728 | |||
| Ідентифікатори і зовнішні посилання | ||||
| 374010 | ||||
Ерайфайокюдль | ||||
Ерайфайокюдль | ||||
![]() | ||||
| | ||||
Ерайфайокюдль (ісл. Öræfajökull) — це покритий кригою стратовулкан у південно-східній Ісландії, на південному краю льодовика Ватнайокюдль. Він нависає над Кільцевою дорогою між поселеннями Гепн та Вік і Мірдал. Це найбільший діючий вулкан у країні, а на північно-західному ободі кратера на вершині знаходиться пік Хванадальсхнукюр (2 109,6 м.н.м.) — найвищий пік Ісландії. Географічно, Ерайфайокюдль вважається частиною Ватнайокюдль, а територія, покрита льодовиком, належить до Національного парку Ватнайокюдль.
Історія вивержень
В історичні часи Ерайфайокюдль вивергався двічі. В 1362 році виверження було вибухове і було викинуто величезні обсяги тефри. Район Літла-Герад (ісл. Litla-Hérað) був знищений потопом та падінням тефри. Лише більш ніж через сорок років люди знову почали заселяти цю територію, яка стала відома як Ерайфі, що ісландською буквально означає «земля без гавані», але стало означати «пустеля». Виверження 1727—1728 було меншим, однак потопи спричинили три жертви.
Див. також
Примітки
- ↑ Хванадальсхнукюр на Summitpost.com. Retrieved 2013-08-09.
Посилання
- Зображення вулканів Європи
- Фото Ерайфайокюдль [Архівовано 2 жовтня 2020 у Wayback Machine.] на www.Icelandportfolio.com
- http://www.volcano.si.edu/world/volcano.cfm?vnum=1704-01= [Архівовано 14 листопада 2020 у Wayback Machine.]
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).

