Енчелії
Енчелії [1] (також Енчелеі [2] або Енчеліани), [3] жителі Енчелії ( давньогрецький : Ἐγχέλιοι / Ἐγχελεῖς / * Σεσαρήθιοι, Enchelioi / Encheleis / * Sesarethioi; латин : Enchelii / Encheleae / Sesarethii; ім'я країна: Ἐγχέλη, Enchele ; демонім: Enchelean ), [4] були стародавніми народом, що жив біля озер Шкодра та Охридського озера, [5] [6] [1] на території сучасних Албанії та Північної Македонії. Вони є одними з найдавніших відомих народів східного узбережжя Адріатики. [7] У стародавніх джерелах вони іноді фігурують, як етнічна група, відмінна від іллірійців, але в основному згадуються як одне з іллірійських племен. [8]
Вони часто ворогували за панування у регіоні з стародавніми македонцями, які оселилися на сході. Їх сусідами на заході були тауланти, на півночі — автаріати, на північному сході — дардани, на південному сході — пеони, а на півдні — дексароі. [9] [10]
Протягом класичної та елліністичної античності енчелії були скоріше історичною пам'яттю, ніж сучасним племенем. Їхнє іллірійське походження є спірним. [11]
Етимологія
Енчелеї вперше згадуються Гекатеєм Мілетським у VI столітті до нашої ери. [12]
Їхня назва давньогрецькою означала «люди-вугор», від давньогрецького ἔγχελυς, «вугор». споріднене з лат. anguilla.
На думку Е. Хемпа, зв’язок з албанською ngjalë дає змогу припустити, що ім’я Енчелеї походить від іллірійського терміна для вугрів, який, можливо, у давнину був споріднений з грецькою мовою та просто адаптований до її вимови.
У Полібія слово пишеться з глухим прихильним kh, "Enchelanes", тоді як у Мнасія (Mnaseas) його замінили дзвінким ng, "Engelanes", останній є типовою рисою давньомакедонської та північнопалеобалканської мов. [13]
У грецькій міфології
Грецька міфологія приписує прабатьком Енчеліїв, як сина Іллірія на ім'я Енчелей. [14] Іллірій, однойменний предок усього іллірійського народу, [15] мав кількох синів (Енчелея, Автарія, Дардана, Маеда, Тавла та Перреба ) та дочок (Партон, Даорто, Дасаро), від яких багато іллірійських племен взяли свої назви.
У грецькій міфології згадується, що Кадм (принц з Фінікії, який став царем Фів ; беотійський та енчелійський герой) [8] [16] [17] зі своєю дружиною Гармонією прибув до Енчелії і допоміг їм побудувати багато міст на берегах Охридського озера, серед них Ліхнід ( Охрид ) і Буто ( Будва ). [18] Як свідчить легенда, у той час енчелії ворогували з іншими сусідніми іллірійськими племенами, а Кадм за наказом Оракула став лідером народу і прийшов їм на допомогу. Після перемоги над іншими іллірійцями енчельці обрали Кадма своїм королем. [19]
Енчелівська держава
У південній Іллірії організовані держави утворилися раніше, ніж в інших областях цього регіону. Найдавнішою з відомих держав, про яку можна говорити з давніх джерел, є держава Енчелей. Розквіт держави Енчелей припав на VIII-VII століття до нашої ери, але влада втратила панування у державі приблизно в VI столітті до нашої ери. [20]
Енчелеї часто воювали з північними греками. У письмових джерелах від грецьких авторів, таких як Геродот, було зафіксовано, що енчельська армія нападала навіть на храм у Дельфах. [21]
Дивіться також
Примітки
- ↑ а б Strabo, Geography (ed. H.C. Hamilton, Esq., W. Falconer, M.A.), book 7, chapter 7: "...had established their sway, and Enchelii, who are also called Sesarethii. Then come the Lyncestæ, the territory Deuriopus, Pelagonia-Tripolitis..."
- ↑ Wilkes, 1992, с. 96.
- ↑ Apollodorus, Library, 3.5.4. "As the Encheleans were being attacked by the Illyrians, the god declared by an oracle that they would get the better of the Illyrians if they had Cadmus and Harmonia as their leaders. They believed him, and made them their leaders against the Illyrians, and got the better of them. And Cadmus reigned over the Illyrians, and a son Illyrius was born to him."
- ↑ Robin Hard, The Routledge Handbook of Greek Mythology, Routledge, 2004, p. 643 n. 53.
- ↑ Wilkes, 1992, с. 98—99.
- ↑ Hammond, 1982, с. 265.
- ↑ Dzino, 2014, с. 53.
- ↑ а б Katičić, 1977, с. 5.
- ↑ Hammond, 1982, с. 284.
- ↑ Wilkes, 1992, с. 93, 96, 98, 99.
- ↑ Hatzopoulos, 1997, с. 145.
- ↑ Castiglioni, 2007, с. 15.
- ↑ Šašel Kos, 1993, с. 119.
- ↑ Wilkes, 1992, с. 92.
- ↑ Grimal та Maxwell-Hyslop, 1996; Apollodorus та Hard, 1999.
- ↑ Wilkes, 1992, с. 98.
- ↑ Winnifrith, 2002, с. 46.
- ↑ Wilkes, 1992, с. 99.
- ↑ Cadmus [Архівовано 1 травня 2013 у Wayback Machine.]: "After having many children, Cadmus and Harmonia left Thebes in order to defend the Encheleans, a people living in southern Illyria, which is the region north of Epirus, and there defeated the Illyrian intruders..."
- ↑ Stipčević, 1989, с. 34.
- ↑ Šašel Kos, 1993, с. 118.
Джерела
- Castiglioni, Maria Paola (2007). Genealogical Myth and Political Propaganda in Antiquity: the Re-Use of Greek Myths from Dionysius to Augustus. У Carvalho, Joaquim (ред.). Religion and Power in Europe: Conflict and Convergence. Edizioni Plus. ISBN 978-88-8492-464-3. Архів оригіналу за 31 січня 2022. Процитовано 31 січня 2022.
- Castiglioni, Maria Paola (2010). Cadmos-serpent en Illyrie: itinéraire d'un héros civilisateur (фр.). Edizioni Plus. ISBN 9788884927422.
- Erdkamp, Paul (1998). Hunger and the sword: warfare and food supply in Roman Republican wars (264-30 B.C.). Dutch monographs on ancient history and archaeology. Т. 20. Gieben. ISBN 978-90-50-63608-7. Архів оригіналу за 31 січня 2022. Процитовано 31 січня 2022.
- Dzino, Danijel (2014). 'Illyrians' in ancient ethnographic discourse. Dialogues d'histoire ancienne. 40 (2): 45—65. doi:10.3917/dha.402.0045. Архів оригіналу за 24 серпня 2020. Процитовано 31 січня 2022.
- Hammond, N. G. L. (1982). Illyris, Epirus and Macedonia. У John Boardman; N. G. L. Hammond (ред.). The Cambridge Ancient History: The Expansion of the Greek World, Eighth to Sixth Centuries B.C. Т. III (part 3) (вид. 2). Cambridge University Press. ISBN 0521234476. Архів оригіналу за 6 листопада 2021. Процитовано 31 січня 2022.
- Hatzopoulos, M. B. (1997). The Borders of Hellenism in Epirus during Antiquity. У M. V. Sakellariou (ред.). Ηπειρος: 4000 χρόνια ελληνικής ιστορίας και πολιτισμού. Ekdotike Athenon. ISBN 9789602133712. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 31 січня 2022.
- Katičić, Radoslav (1977). Enhelejci (Die Encheleer) [The Encheleans]. Godišnjak Centra za balkanološka ispitivanja (15): 5—82.
- Lippert, Andreas; Matzinger, Joachim (2021). Die Illyrer: Geschichte, Archäologie und Sprache. Kohlhammer Verlag. ISBN 9783170377103. Архів оригіналу за 26 грудня 2021. Процитовано 31 січня 2022.
- Šašel Kos, Marjeta (1993). Cadmus and Harmonia in Illyria. Arheološki Vestnik. 44: 113—136.
- Šašel Kos, Marjeta (2004). Mythological stories concerning Illyria and its name. У P. Cabanes; J.-L. Lamboley (ред.). L'Illyrie méridionale et l'Epire dans l'Antiquité. Т. 4. с. 493—504.
- Stipčević, Aleksandar (1989). Iliri: povijest, život, kultura [The Illyrians: history and culture] (хор.). Školska knjiga. ISBN 9788603991062. Архів оригіналу за 21 жовтня 2021. Процитовано 31 січня 2022.
- Wilkes, John J. (1992). The Illyrians. Oxford, United Kingdom: Blackwell Publishing. ISBN 0-631-19807-5. Архів оригіналу за 2 травня 2020. Процитовано 31 січня 2022.
- Winnifrith, Tom (2002). Badlands, Borderlands: A History of Northern Epirus/Southern Albania. Duckworth. ISBN 978-0-7156-3201-7. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 31 січня 2022.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).