YaChudo

Енн Карсон

Переглядів: 0. Оновлено 08.11.2026.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Карсон.
Енн Карсон
англ. Anne Carson Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася21 червня 1950[1][2][3] (76 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Торонто, Канада[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Канада
 Ісландія[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняНью-Йорк Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністькласична філологиня, поетеса, перекладачка, професорка, літературна критикиня, письменниця, авторка, есеїстка, викладачка університету Редагувати інформацію у Вікіданих
Сфера роботикласична філологія і Greek prosodyd Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materТоронтський університет і University of St. Michael's Colleged Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладПринстонський університет, Університет Макґілла і Університет Мічигану Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мованглійська[5][6], давньогрецька і канадська англійська Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівканадська англійська Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusAutobiography of Redd, Electrad, Eros the Bittersweetd і Norma Jeane Baker of Troyd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоАмериканська академія мистецтв і наук Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
член ордена Канади

Lannan Literary Awardsd (1996)

A.-M.-Klein Prize for Poetryd (1996)

грант Гуггенгайма (1998)

A.-M.-Klein Prize for Poetryd (1998)

стипендія МакАртура (2000)

Griffin Poetry Prized (2001)

Премія Т. С. Еліота (2001)

A.-M.-Klein Prize for Poetryd (2001)

Berlin Prized (2007)

Премія ПЕН за поезію в перекладіd (2010)

Griffin Poetry Prized (2014)

 Премія принцеси Астурійської в галузі літератури

Міжнароднa літературнa премія ім. Збіґнєва Герберта (2025)

 Нобелівська премія з літератури
CMNS: Енн Карсон у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Енн Карсон (англ. Anne Carson; нар. 21 червня 1950, Торонто) — канадська поетеса, есеїстка, перекладачка і професор класики, літературний критик. Кілька років проживала у Монреалі й викладала в Університеті Макгілла,[7] в Мічиганському університеті[8] та в Принстонському університеті (з 1980 по 1987 рік).[9] Стипендіатка Ґуґґенгайма 1998 року,[10] а у 2000 році — отримувачка стипендії Мак-Артура. Лауреатка Літературної премії Ланнана.[11] Лавреатка Нобелівської премії з літератури (2026)[12].

Життєпис

У середній школі познайомилася зі світом та мовою Стародавньої Греції від викладача латини, в якого навчалась приватно.[13] Вступивши у коледж Сент-Майкла в Університеті Торонто, двічі покидала навчання: наприкінці першого та другого курсу. Незадоволена навчальними обмеженнями (особливо необхідним курсом вивчення Мілтона), ненадовго перейшла у сферу графічного мистецтва. Зрештою повернулася до університету в Торонто, де закінчила бакалаврат у 1974 році, магістратуру в 1975 році та здобула ступінь доктора наук в 1981 р.[14] Також вона провела рік, вивчаючи грецьку метрику та грецьку текстову критику в Університеті Сент-Ендрюса.[15]

Кар'єра

Карсон є професоркою класики, галузями її наукових інтересів є класичні мови, порівняльне літературознавство, антропологія, історія та комерційне мистецтво; у своїх працях вона поєднує ідеї та теми з багатьох галузей. На неї вплинули давньогрецька література, Сапфо, Сімона Вейль, Гомер, Вірджинія Вулф, Емілі Бронте та Фукідід. Вона часто посилається, модернізує та перекладає давньогрецьку літературу. Станом на 2016 рік опублікувала двадцять книг, більшість з яких поєднує форми поезії, есе, прозу, критику, переклад, драматичний діалог, художню та нехудожню літературу.

Карсон була стипендіаткою Анні-Марії Келлен в Американській академії в Берліні (осінь 2007 року). Нью-йоркська театральна компанія The Classic Stage Company поставила вистави за трьома перекладами Карсон: «Агамемнон» Есхіла; «Електру» Софокла та «Ореста» Евріпіда (під назвою «Орестея»), що були в репертуарі театру в сезоні 2008/2009. З 2010 по 2016 рік Карсон була вільною професоркою (Professor-at-Large) Ендрю Діксона в Університеті Корнелла.[16] Має звання визначної поетки-резидентки в Нью-Йоркському університеті[17] та входила в журі поетичної премії Гріффіна 2010 року.

У 2014 оці отримала поетичну премію Гріффіна за збірку Red Doc> і визнана видатною поетесою 21 століття.

Вибрані нагороди та відзнаки

Бібліографія

  • Carson, Anne (1981). Odi et amo ergo sum (Thesis (Ph.D.)). University of Toronto.
  • Carson, Anne (1986). Eros the bittersweet. Princeton University Press.
  • Short Talks (1992) Brick Books
  • Glass, Irony, and God (1995) New Directions Publishing Company
  • Plainwater (1995) Knopf
  • Autobiography of Red: A Novel in Verse (1998) Knopf
  • Economy of the Unlost: Reading Simonides of Ceos with Paul Celan (1999) Princeton University Press
  • Electra (translation) (2001) Oxford
  • Men in the Off Hours (2001) Knopf
  • The Beauty of the Husband: A Fictional Essay in 29 Tangos (2001) Knopf
  • If Not, Winter: Fragments of Sappho (2002) Knopf
  • Wonderwater (Alice Offshore) (другий том, Answer Scars, у співпраці з Roni Horn) (2004) Steidl
  • Decreation: Poetry, Essays, Opera (2005) Knopf
  • Grief Lessons: Four Plays by Euripides (переклад) (2006) New York Review Books Classics
  • An Oresteia (переклади «Агамемнона», «Електри», «Ореста») (2009) Faber and Faber
  • NOX (2010) New Directions, incorporating Catullus 101 Катулла
  • Antigonick (2012) New Directions
  • Red Doc> (2013) Knopf, пряме продовження її поетичного роману Autobiography of Red.
  • Iphigenia among the Taurians (переклад) (2014) University of Chicago Press
  • The Albertine Workout (2014) New Directions Poetry Pamphlet #13
  • Nay Rather (2014) The Cahiers Series, Cahier 21
  • Float (2016) Knopf
  • Bakkhai (2017) New Directions (переклад «Вакханки» Евріпіда)

Див. також

Примітки

  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ Babelio — 2007.
  3. ↑ а б Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
  4. ↑ Anne Carson hlýtur Nóbelsverðlaunin í bókmenntum – Íslendingar eignast annan verðlaunahafa — RÚV, 2026.
  5. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. ↑ CONOR.Sl
  7. ↑ McGill News - Winter '97. News-archive.mcgill.ca. Архів оригіналу за 4 листопада 2013. Процитовано 28 жовтня 2010.
  8. ↑ Penn Humanities Forum | Anne Carson. Phf.upenn.edu. 2 грудня 2009. Архів оригіналу за 18 червня 2010. Процитовано 28 жовтня 2010.
  9. ↑ Anne Carson- Poets.org - Poetry, Poems, Bios & More. Poets.org. 21 червня 1950. Архів оригіналу за 10 березня 2014. Процитовано 28 жовтня 2010.
  10. ↑ Anne Carson - John Simon Guggenheim Memorial Foundation. Gf.org. Архів оригіналу за 23 серпня 2014. Процитовано 28 жовтня 2010.
  11. ↑ Lannan Foundation - Anne Carson. Lannan.org. 21 березня 2001. Архів оригіналу за 25 січня 2010. Процитовано 28 жовтня 2010.
  12. ↑ а б Nobel Prize in Literature 2026. NobelPrize.org (амер.). Nobel Foundation. Процитовано 8 жовтня 2026.
  13. ↑ Anne Carson. www.litencyc.com (англ.). Архів оригіналу за 16 вересня 2020. Процитовано 10 жовтня 2019.
  14. ↑ «Classic Carson». Val Ross. University of Toronto Magazine. Архів оригіналу за 23 серпня 2007. Процитовано 9 червня 2018.
  15. ↑ Scottish Review of Books. Scottish Review of Books (брит.). Архів оригіналу за 19 травня 2020. Процитовано 10 жовтня 2019.
  16. ↑ All Professors at Large 1965 to June 30, 2023. Cornell University. Архів оригіналу за 15 червня 2018. Процитовано 8 червня 2018.
  17. ↑ NYU > CWP > Anne Carson, Charles Simic Join Faculty. Cwp.fas.nyu.edu. Архів оригіналу за 20 липня 2011. Процитовано 28 жовтня 2010.
  18. ↑ The 2014 Folio Prize Shortlist is Announced. Folio Prize. 10 лютого 2014. Архів оригіналу за 2 березня 2014. Процитовано 13 лютого 2014.
  19. ↑ Gaby Wood (10 лютого 2014). Folio Prize 2013: The Americans are coming, but not the ones we were expecting. The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 12 лютого 2014. Процитовано 13 лютого 2014.
  20. ↑ Anne Carson. The Watermill Center (амер.). 22 листопада 2017. Архів оригіналу за 18 травня 2020. Процитовано 10 жовтня 2019.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).