Енклітика

Енклі́тика — ненаголошене слово, що примикає у вимові до попереднього, яке несе наголос, і утворює з ним єдине акцентуаційне ціле (фонетичне слово).

У ролі енклітиків звичайно виступають частки «б», «ж», «-но», «чи», «щось» (де б, дай-но). Займенники, іменники, допоміжні дієслова можуть виступати в ролі енклітиків залежно від умов контексту, наприклад: «Де була ця людина?».

• Проклітика
• Клітика

• Велика радянська енциклопедія^{[недоступне посилання з липня 2019]}

• Енклітика // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 333.
• Енклітики // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 184. — ISBN 978-966-439-921-7.