Еміліо Греко

Еміліо Греко
Emilio Greco
При народженні	Emilio Greco
Народження	11 жовтня 1913 Катанія
Смерть	5 квітня 1995 (81 рік)
	Рим, Італія
Національність	італієць
Країна	Італія
Жанр	дрібна пластика, портрети, медалі, садово-паркова скульптура
Діяльність	скульптор, медальєр, дизайнер, графік, ілюстратор, митець
Напрямок	реалізм
Роки творчості	1930—1994
Роботи в колекції	Національна галерея Вікторії, Оклендська галерея мистецтвd, Фінська національна галерея, Тейт, Національна галерея Канади, Музей сучасного мистецтва, Музей Креллер-Мюллер, Музей Ізраїлю, Музей скульптур просто неба Мідделгейм, Королівські музеї витончених мистецтв[1], Collection Sports Heritage NOC*NSFd[2][3], Національна галерея Косова, Picker Art Galleryd і Colección de Arte del Banco de la Repúblicad
Еміліо Греко у Вікісховищі

Еміліо Греко (італ. Emilio Greco; 11 жовтня, 1913, Катанія — 5 квітня, 1995) — італійський скульптор XX століття, що працював у стилістиці реалізму.

Народився в Катанії. Початкову освіту отримав у школі колишнього монастиря Сан Пласідо. Працював каменярем.

Мав хист до мистецтва, багато малював. З 1940-х рр. розпочав пошук власного стилю в скульптурі. Відсахнувся від руйнівних течій мистецтва XX століття, працював у реалістичній манері.

Перший значний успіх мав його монумент на честь книжкового персонажа Піноккіо (Піноккіо і Фея) для міста Коллоді. Займався створенням скульптурних портретів, але з часом перейшов до узагальнених образів, що дало змогу використовувати його скульптури для оздоблення інтер'єрів, у відкритих садах, на міжнародних виставках. Своєрідна подача образів, сміливе відтворення навіть неідеальних фігур при збереженні гостроти першого враження зробили його популярним скульптором з міжнародною славою.

У деяких країнах купували цілу низку його скульптур і створювали відкриті сади з його творами (сад скульптур Хаконе, Японія, сад скульптур, Брюссель, Бельгія), частку скульптур митець дарував сам.

Серед творів Еміліо Греко — бронзові двері собору в Орв'єто та надгробок папи римського Івана ХХІІІ в соборі Св. Петра в Римі.

Упродовж усього творчого шляху не покидав малювання з натури. Плідно займався графікою, робив офорти. Об'єми фігур в офортах створював системою перехресних ліній, що нагадувало манеру висікання скульптур в мармурі. Улюблений сюжет — закохані пари.

У цій галузі теж мав успіх, що відбилося придбанням його малюнків та офортів у музейні колекції світу (музей графіки, Наро, музей Ермітаж, Санкт-Петербург тощо.)

• Піноккіо і Фея (монумент у м. Коллоді)
• Чоловіча голова (варіанти)
• Віл
• Співак
• Велика купальниця (варіанти)
• Спогади про літо
• Марія Бальдасаре
• Кліция
• Ейко
• бронзові двері собору в Орв'єто
• надгробок папи римського Івана ХХІІІ

• Франческо Мессіна
• Джакомо Манцу
• Аугусто Мурер
• Вінченцо Геміто
• Офорт
• Бронза
• Медальєрне мистецтво
• Садово-паркова скульптура
• Мистецтво Італії
• Медальєрне мистецтво Італії

• Сообщения Гос. Эрмитажа, № 46, Л. 1981
• Матеріали приватного архіву

1. ↑ https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/greco-emilio-1
2. ↑ Olympische deelnemersmedaille van Fanny Blankers-KOen van de Olympische Zomerspelen 1960 Rome
3. ↑ Olympische deelnemersmedaille van Quarles van Ufford van de Olympische Zomerspelen 1960 Rome, Emilio Grèco, 1960