Еміль Рібек
| Еміль Рібек | |
|---|---|
| нім. Emil Riebeck | |
| Народився | 11 червня 1853[1][2] Preußlitzd, Бернбурґ, Німеччина |
| Помер | 22 червня 1885[1][2] (32 роки) Фельдкірх, Форарльберг, Австрія[1] |
| Країна | |
| Діяльність | мандрівник-дослідник, хімік, натураліст, мінералог, збирач зразків для зоологічних колекцій, ботанічний колектор, колекціонер мистецтва, етнолог |
| Знання мов | німецька |
| Членство | Corps Franconia Karlsruhed |
| Батько | Carl Adolf Riebeckd |
| Мати | Marie Renked |
| Брати, сестри | Paul Riebeckd, Margarete Riebeckd і Marie Riebeckd |
Еміль Рібек (* 11 червня 1853 у Лео; † 22 червня 1885 у Фельдкірху) — німецький хімік, етнолог, мінералог, натураліст та колекціонер. Мінерал рибекіт та затоку Рібека названо його іменем.
Життєпис
Син промисловця Карла Адольфа Рібека вивчав природничі науки, зокрема хімію, у Карлсруе, Лейпцигу та Фрайбурзі-ім-Брайсгау. У Карлсруе він став членом Корпусу Франконія. 1880 року йому було присуджено докторський ступінь за дисертацію «Внесок у пізнання піропіситу». Рібек кілька разів подорожував Північною Африкою та Аравійським півостровом. 1881 року він здійснив експедицію на Сокотру разом з Георгом Швайнфуртом. 1882 року за дорученням Адольфа Бастіана він здійснив подорож до гірських районів Чіттагонг на території сучасного Бангладеш. 1884 року Еміль Рібек фінансував експедицію Готлоба Краузе до Нігеру, Бенуе та Чаду.
Рібек створив велику колекцію предметів мистецтва та ремесел зі Східної Азії, Індії, Аравії та Африки, яка зараз знаходиться в різних музеях Берліна, Дрездена, Відня та Веймара. Під час своєї експедиції на Сокотру він взяв людські останки (черепи) зі старохристиянських скельних гробниць і відправив їх Герману Велькеру в Галле. Потім черепи стали частиною колекцій Меккеля в університеті.[3]
Примітки
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #116532262 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Volker Neumann, Kai Gedeon: Die Forschungsreise Emil Riebecks nach Sokotra. In: Abhandlungen und Berichte aus dem Museum Heineanum / Museum Heineanum. 8, ISSN 0947-1057, S. 85–100 (https://kxp.k10plus.de/DB=2.1/PPNSET?PPN=62582427X&COOKIE=U999,K999,D2.1,E2b4ed299-2,I0,B9994++++++,SY,QDEF,A,H12,,73,,76-78,,88-90,NGAST,R208.80.154.29,FN).
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).