Повна фільмографія включає понад триста фільмів, але більша частина з них нині безповоротно втрачено.
Працюючи в стилі свого вчителя, став досить відомим карикатуристом. Співпрацював із журналами La Nouvelle Lune (Новий місяць) та Homines d'aujourd-hui (Сучасники)[9]. Тоді ж працював фотографом.
Після 1900 співпрацює з гумористичними журналами та альманахами, наприклад журнал «Чорна кішка» (фр.Chat noir), де малює серії комічних пригод мальованого персонажа, близького до традицій лубка та коміксів. У одній із таких серій зобразив робітників, які просвердлюють підлогу гігантським свердликом.
Коли сценаристи «Гомона» використали його ідею, Коль вирушив зі скаргою до Леона Гомона, і той найняв його сценаристом[9]. Режисерську діяльність почав зі знімання трюкових фільмів на натурі (жанр, у якому працював Фейяд). Уже в березні 1908 року досяг успіху, поставивши фільм La course aux potirons (Гонитва за гарбузами)[9].
Того ж, 1908 року, покадрово знімаючи малюнки, вперше у світі[9] створює графічний мультфільм Фантасмагорія, а два його важливих відкриття — окремий малюнок кожної фази руху і знімання камерою, закріпленою вертикально, і сьогодні залишаються основними принципами роботи в мальованій мультиплікації.
Перший показ анімаційних фільмів відбувся 17 серпня 1908 року, на екрані театру «Жимназ» у Парижі[10]. Це був фільм «Фантасмагорія» з головним персонажем Фантошем. «Фантош» (від фр.fantoche, яке, своєю чергою, походить від італ.fantoccio) — лялька, маріонетка) — перший постійний персонаж Еміля Коля[10].
Свої картини Коль малював сам — кадр за кадром, а стрічка завдовжки лише 36 метрів містила 2000 кадрів. Еміль Коль також першим застосував засіб оживлення речей: «Живі сірники» (Les Allumettes animées; тема, до якої повертався кілька разів), «Жива газета», «Малюк Фауст» (Le Tout Petit Faust), зіставлення натурного предмета з мальованим персонажем, а також використав у мультиплікації фотографію.
Протягом 1909—1910 років створював для фірми «Гомон» трюкові стрічки, в яких застосовував переважно зворотне або покадрове знімання.
1912 року для компанії «Екліпс» перезнімає деякі зі своїх колишніх картин.
1913 року його запросили в «Еклер», і вже як співробітник цієї фірми, Коль їде до США, де працює для філії фірми «Еклер» у форті Лі (Нью-Джерсі). У Сполучених Штатах випускає серію «Снукумс», пригоди персонажа, якого створив художник Мак-Манус[9].
Повернувся до Франції напередодні Першої світової війни. Протягом 1917—1918 років створив серію з п'яти фільмів «Пригоди нікельованих ніг» (Les Aventures des Pieds Nickelés) про трьох бандитів.
Народився в Парижі4 січня1857 року. Дитинство пройшло в передмісті Лілля[9]. Був учнем ювеліра, фокусником[9]. Зацікавившись малюванням, вступив учнем до одного з найвідоміших на той час карикатуристів — Андре Жилля, який працював для журналів La Lune (Місяць) та L'Éclipse (Затемнення).
Після закінчення Першої світової війни доживав свої дні в притулку для бідних. У січні 1938 року загинув унаслідок нещасного випадку.
Фільмографія
Еміль Коль та Андре Жилль1908 — Гонитва за гарбузами
↑ абвCohl, Émile // Who's Who in Animated Cartoon: An International Guide to Film and Television's Award-Winning and Legendary Animators — NY: Hal Leonard, 2006. — ISBN 978-1-55783-671-7
↑ абвгдежЖ. Садуль. Всеобщая история кино. Том 1. — М.:"Искусство", 1958.
↑ абПионерский период анимации(рос.). Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 15 травня 2009. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)
Посилання
Асенин С. В. «Волшебники экрана» Первооткрыватели 3d-master.org (рос.)
Франція[7] 
Еміль Коль у Вікісховищі 
