Еміль Бутру
| Еміль Бутру | |
|---|---|
фр. Émile Boutroux[1]  | |
 | |
| Ім'я при народженні | фр. Étienne Émile Marie Boutroux[1] |
| Народився | 28 липня 1845[2][3][…] Монруж[5] |
| Помер | 22 листопада 1921[2][6][…] (76 років) Париж[6][5] |
| Поховання | цвинтар Монпарнас[7] |
| Країна |  Франція |
| Діяльність | філософ, викладач університету, історик, історик філософії, філолог |
| Alma mater | Вища нормальна школа Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла ліцей Генріха IV |
| Галузь | філософія релігії[8], філософія науки[8], історія філософії[8] і перекладацтво[8] |
| Заклад | Паризький університет |
| Посада | Member of the Académie françaised |
| Вчителі | Félix Ravaissond і Jules Lachelierd |
| Відомі учні | Анрі Бергсон |
| Аспіранти, докторанти | Еміль Дюркгайм Abel Reyd |
| Членство | Французька академія Угорська академія наук Академія моральних і політичних наук Національна академія дей-Лінчей[9] Російська академія наук[10] Прусська академія наук |
| Брати, сестри | Léon Boutrouxd |
| У шлюбі з | Aline Boutrouxd |
| Діти | Pierre Boutrouxd |
| Нагороди | |
 Еміль Бутру у Вікісховищі | |
Етьєн Еміль Марі Бутру (фр. Étienne Émile Marie Boutroux; 28 липня 1845, Монруж, Франція — 22 листопада 1921, Париж) — французький філософ і історик філософії. Представник спіритуалізму. Його вчення вплинуло на таких мислителів як Бергсон, Блондель, Брюнсвік, Марешаль.
У 1865 році вступив до Вищої педагогічної школи, де був учнем Ж. Лашельє, отримав ступінь агресії з філософії (1868). Два роки провів у Гейдельберзі, прослухав курс Едуарда Целлера з історії філософії.
Після повернення до Франції з 1871 року викладав філософію в ліцеї міста Кан.
У 1874 році захистив докторські дисертації: «Про випадковість законів природи» (De la contingence des lois de la nature) і «Про вічні істини у Декарта» (De veritatibus aeternis apud Cartesium).
З 1875 викладав в університеті Монпельє, з 1876 — в Нормальній школі Нансі, після — в Еколь Нормаль Сюпер'єр і з 1886 — в Сорбонні.
Член французької Академії моральних та політичних наук (1898; секція філософії, крісло 3), італійської Академії деї Лінчеї (1905), Французької академії (1912). Почесний член Угорської академії наук (1913). Членкор Британської академії (1907), Берлінської академії наук (1908—1916).
Примітки
- ↑ а б Charle C. Boutroux (Étienne, Émile, Marie) — 1985.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Brockhaus Enzyklopädie — F.A. Brockhaus, 1796.
- ↑ а б Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
- ↑ а б Бутру Эмиль // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ https://www.landrucimetieres.fr/spip/spip.php?article2621
- ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ (unspecified title) — doi:10.5281/ZENODO.18315206
- ↑ Бутру Этьенн-Эмиль-Мари (Étienne Émile Marie Boutroux/ Émile Boutroux). | ИС АРАН
Література
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).