YaChudo

Емерик Бебек

Переглядів: 0. Оновлено 03.11.2026.

Емерик Бебек
Народився
Угорське королівство Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер1395[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Угорське королівство Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Угорщина Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьполітик Редагувати інформацію у Вікіданих
ТитулБан Редагувати інформацію у Вікіданих
ПосадаКоролівський суддяd[2][3], Voivode of Transylvaniad[4], Ban of Dalmatia and Croatiad[5] і ішпан Редагувати інформацію у Вікіданих
Партіяполітик до появи політичних партійd Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіякатолицтво Редагувати інформацію у Вікіданих

Емерик Бебек, або Емерик Бубек (пол. Emeryk Bebek (Bubek); англ. Emerik Bebek; пом. 1395[6]) — урядник у Галичині часів короля Угорщини, Польщі та Русі Людовика Угорського та його наступниці — королеви Марії. Його сюзереном був також князь Владислав Опольчик. Михайло Грушевський називав Емерика Бебека «управителем всеї Руси» (лат. totius regni Russiae capitaneus). Походив з давнього угорського роду, прихильного до Польщі з часів короля Владислава Локетка.

За даними Кароля Пйотровича, Емерик — брат галицького старости Бенедикта Бебека. Грушевський називав Бенедикта воєводою.[7] Перебуваючи на посаді у Галичині, видав, зокрема, 2 грамоти, які збереглись на момент створення праці «Akta grodzkie i ziemskie» (увійшла до 2-го тому). Зокрема, 22 січня 1384 у Львові засвідчив продаж села Добровтрич Львівського повіту львів'янинові Емнедину за 60 кіп грошів.[8] Кароль Шайноха стверджував, що: мав прихильне ставлення королеви Елізабет Боснійської, був противником Сигізмунда Люксембурга;[9] свою доньку Елізабет віддав за краківського воєводу Спитка з Мельштина, брата Яська з Тарнова.[10]

Був баном Далмації в 1380—1383 роках.[11]

Примітки

  1. ↑ а б ідентифікатор PIM
  2. ↑ Pál E. Magyarország világi archontológiája 1301-1457 — Történettudományi Intézet, História, 1996. — С. 24.
  3. ↑ Szilárd S. Adalékok a 14–15. századi magyar világi archontológiához, különösen az 1384–1387. évekhez // Levéltári szemle — 2002. — ISSN 0457-6047; 1588-1040
  4. ↑ Pál E. Magyarország világi archontológiája 1301-1457 — Történettudományi Intézet, História, 1996. — С. 29.
  5. ↑ Pál E. Magyarország világi archontológiája 1301-1457 — Történettudományi Intézet, História, 1996. — С. 39.
  6. ↑ Engel, Pál (22 липня 2005). The Realm of St Stephen: A History of Medieval Hungary, 895-1526. Bloomsbury Academic. Процитовано 16 жовтня 2023.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (англ.)
  7. ↑ Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IV. — С. 122.
  8. ↑ Каталог пергаментних док-ів ЦДІА у Львові 1233—1799 [Архівовано 30 червня 2016 у Wayback Machine.]. — С. 33.
  9. ↑ [1][недоступне посилання]
  10. ↑ Szajnocha K. Jadwiga a Jagiełło, 1374–1413. — T. III. — S. 257.
  11. ↑ Princes and Bans of Dalmatia // Croatia [Архівовано 27 листопада 2019 у Wayback Machine.] (англ.)

Джерела

Посилання


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).