YaChudo

Еліас Ешмол

Переглядів: 0. Оновлено 06.11.2026.

Еліас Ешмол
англ. Elias Ashmole Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився23 травня (2 червня) 1617[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Лічфілд, Стаффордшир, Стаффордшир, Англія, Англійське королівство Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер18 (28) травня 1692[1][2][3] (74 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Ламбет, Суррей, Англійське королівство Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Англійське королівство Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьісторик, астролог, політик Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materKing Edward VI Schoold і Брейсноуз коледж Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовлатина і англійська[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоЛондонське королівське товариство і Middle Templed Редагувати інформацію у Вікіданих
ПосадаWindsor Heraldd Редагувати інформацію у Вікіданих

Еліас Ешмол (нар. 23 травня 1617 року в Лічфілді, Стаффордшир, Англія — пом. 18 або 19 травня 1692 року в Саут-Ламбеті поблизу Лондона) — британський науковець, адвокат, алхімік, історик і колекціонер, що мав зв'язки з Оксфордським університетом. Засновник Музею Ешмола.

З біографії

Ешмол народився 23 травня 1617 року[5][6] на вулиці Бредмаркет, Лічфілд, Стаффордшир[7]. Його сім'я була відомою, але на час народження Ешмола їхні статки занепали. Його мати, Енн, була дочкою заможного драпірувальника з Ковентрі Ентоні Боуєра і родичкою Джеймса Пейджета, барона казначейства. Його батько, Саймон Ешмол (1589—1634), був шорником, який служив солдатом в Ірландії та Європі. Еліас відвідував Лічфілдську гімназію (нині школа короля Едуарда VI) і став хористом у Лічфілдському соборі. У 1633 році він переїхав жити до Лондона як наставник синів Пейджета, а в 1638 році, за допомогою Джеймса Пейджета, здобув кваліфікацію адвоката. Він мав успішну юридичну практику в Лондоні й одружився з Елеонорою Мейнварінг (1603—1641), представницею декласованої чеширської аристократичної родини, яка померла вагітною всього через три роки, 6 грудня 1641 року[5]. Ще у свої ранні двадцять років Ешмол зробив перші кроки до статусу й багатства. Він також став союзником генерал-майора Чарльза Ворслі (який помер 12 червня 1656 року і похований у Вестмінстерському абатстві), шурина своєї сестри Мері Ешмол, яка вийшла заміж за Джона Бута з Салфорда.

Ешмол підтримав сторону Карла I у Громадянській війні. З початком бойових дій у 1642 році він виїхав з Лондона до будинку свого тестя, Пітера Мейнварінга у Смолвуді, графство Чешир. Там він жив усамітненим життям до 1644 року, коли його призначили королівським комісаром акцизів у Лічфілді[8].

У 1646 році він брав участь разом з астрологом Вільямом Ліллі, лікарем Томасом Вартоном, математиком Вільямом Отредом та іншими у заснуванні «Дому Соломона», наукової установи, вигаданої Френсісом Беконом в його утопічному романі «Нова Атлантида». Зі щоденників Ешмола відомо, що 16 жовтня 1646 року він приєднався до масонської ложі у Воррінгтоні (Ланкашир) у жовтні 1646 року разом з полковником Генрі Мейнварінгом з Карінчама (Чешир); його покажуть разом із Робертом Мореєм (записано 20 квітня). Травень 1641) як один із перших спекулятивних масонів.

У 1650-х роках Ешмол активно займався алхімією і перекладав з латини на англійську алхімічні книги, зокрема книгу сина Джона Ді Артура Ді. У цьому йому допомагав Вільям Бекгаус, землевласник і любитель алхімії, який навчав Ешмола і став для нього як батько. Його Theatrum Chemicum Britannicum, збірка алхімічних віршів англійською мовою, опублікована в 1652 році, вважається справжнім шедевром і була високо оцінена в алхімічних колах. Ешмол також опублікував під псевдонімом Джеймс Хасолл (анаграма його імені) англійський переклад Fasciculus Chemicus (1650) Артура Ді, і мав прізвисько алхіміка Mercuriophilus Anglicus.[9]

Приблизно в 1682 році він пожертвував Оксфордському університету свою велику колекцію історичних документів і раритетів, яка утворилася значною мірою після захоплення Tradescantianum Musaeum, створеного королівськими садівниками Джоном Традескантом Старшим і його сином Джоном Традескантом Молодшим. Ця колекція лягла в основу Музею Ешмола, який спершу був розміщений в Старій будівлі Ешмола, де зараз розташований Музей історії науки в Оксфорді. Бернард Ешмол був одним із його нащадків.

Ешмол був «оригінальним членом» Королівського товариства.

Примітки

  1. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в SNAC — 2010.
  3. ↑ а б Brockhaus Enzyklopädie — F.A. Brockhaus, 1796.
  4. ↑ Find a Grave — 1996.
  5. ↑ а б Hunter, Michael (September 2004; online edition May 2006) "Ashmole, Elias (1617–1692)", Oxford Dictionary of National Biography, London, Oxford University Press, doi:10.1093/ref:odnb/764, retrieved 25 January 2010 (Subscription required)
  6. ↑  Stephen, Leslie, ред. (1885). Ashmole, Elias . Dictionary of National Biography. Т. 2. London: Smith, Elder & Co.
  7. ↑ Elias Asmole – (1617–1692), Lichfield City Council, архів оригіналу за 18 лютого 2008, процитовано 29 лютого 2008
  8. ↑ Josten, vol. I, p. 19
  9. ↑ John Ferguson Bibliotheca Chemica, Band 1, 1906, S. 52

Література

  • C. H. Josten (Hrsg.): Elias Ashmole (1617—1692): his autobiographical and historical notes, his correspondence and other contemporary resources related to his life and work, 5 Bände, Oxford: Clarendon Press 1966
  • Coil, Henry Wilson (1961, repr. 1996). «Ashmole, Elias» Coil's Masonic Encyclopedia, pp. 72–73 (Richmond, VA: Macoy Publ. Co. Inc.)
  • Feola, Vittoria (2005). The recovered library of Elias Ashmole for the Ashmolean Museum in the University of Oxford. Bibliotheca. 1: 259—278.
  • Feola, Vittoria (2012). Elias Ashmole and the Uses of Antiquity. Paris: Librairie Blanchard. ISBN 9782853672542.
  • Feola, Vittoria (2017). Elias Ashmole: the quartercentenary biography. Rome: L'Erma di Bretschneider. ISBN 9788891316141.
  • Hunter, Michael (1983). Elias Ashmole, 1617—1692: The Founder of the Ashmolean Museum and His World. Oxford: Ashmolean Museum.
  • Webster, Charles (1970). Ashmole, Elias. Dictionary of Scientific Biography. Т. 1. New York: Charles Scribner's Sons. ISBN 0-684-10114-9.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).