Ель-Альто
| Ель-Альто El Alto | |
|---|---|
| ісп. El Alto | |
|
прапор | |
El Alto | |
| Основні дані | |
| 16°30′35″ пд. ш. 68°09′33″ зх. д. / 16.50972° пд. ш. 68.15917° зх. д. | |
| Країна | |
| Регіон | департамент Ла-Пас |
| Засновано | 1903 року |
| Площа | 363 км² |
| Населення | 1 079 698 (2012) |
| Висота НРМ | 4150 м |
| Телефонний код | (591) 02 |
| Часовий пояс | UTC−4, America/La_Paz (Болівія) |
| GeoNames | 3918378 |
| OSM | ↑4499832 ·R (El Alto Municipality) |
![]() | |
Ель-Альто El Alto Ель-Альто El Alto (Болівія) | |
| El Alto у Вікісховищі | |
Ель-Альто (ісп. El Alto, айм. Altu pata) — місто в західній частині Болівії, у департаменті Ла-Пас.
Історія та економіка
Невелике поселення на місці нинішнього міста з'явилося в 1903 році, після прокладки залізничних ліній з Ла-Паса до озера Тітікака і до чилійського міста Аріка на узбережжі Тихого океану. У 1905 році від цього поселення залізничних службовців і зосередження майстерень Ель-Альто була прокладена і залізнична лінія до Ла-Паса. У 1925 році в Ель-Альто був побудований аеродром і військово-повітряна база утворених до цього часу ВПС Болівії. У 1939 році поселення стає досить великим, і тут відкривається перша школа.
Найінтенсивніше Ель-Альто починає розвиватися і рости в 1950-ті роки. У 1952 році його разом з авіабазою захоплюють повсталі гірники. У 1957 році в Ель-Альто організовується рух місцевих мешканців з метою адміністративного відокремлення від Ла-Паса. У 1970 році він отримує часткове самоврядування Sub Alcaldía, а в 1976 році тут відкривається перша поліклініка. У 1985 році Ель-Альто остаточно в адміністративному порядку відділяється від Ла-Паса та отримує статус міста («sección municipal»).
Позаяк Ель-Альто ще досить молодий, у нього відсутній старовинний міський центр. Він являє собою перетин перпендикулярних один до одного довгих прямих вулиць, головні з яких є продовженням стратегічних регіональних магістралей, вздовж яких розташовані численні промислові підприємства. Центральна частина міста являє собою великий центр торгівлі. Міжнародний аеропорт, який знаходився раніше на околиці Ель-Альто, нині оточений з усіх боків житловими кварталами. Околиці міста являють собою бідні нетрі, населені вихідцями з сільської місцевості, які переселилися у місто в пошуках кращої долі.
Географія
Місто Ель-Альто (від ісп. El Alto — висота) прилягає з заходу до Ла-Пасу, частиною якого і було до 1985 року. З населенням в 992 716 осіб (у 2010 році) Ель-Альто займає друге місце за кількістю жителів в Болівії — після Санта-Крус-де-ла-Сьєрра (населення — 1 685 884 особи), і перед такими містами, як Ла-Пас (896 802 особи) і Кочабамба (624 850 осіб). У регіоні навколо Ель-Альто розташовані численні промислові підприємства; тут також знаходиться один з найбільших високорозташованих міжнародних аеропортів світу. Площа міста складає 1042 км². Ель-Альто лежить на висоті 3850 метрів над рівнем моря, на посушливій гірській рівнині.
З 2002 року місто адміністративно розділене на вісім міських і один сільський район.
Клімат
Місто розташоване в зоні гірського помірного клімату з сильними прохолодними вітрами. Середньорічна температура становить 9,3 °C, при середньозимовій температурі в −4,7 °C і середньорічній — в 17 °C. Щорічна кількість опадів — в середньому 600 мм. Іноді випадає сніг — в середньому 7 днів на рік. Осінь прохолодна і дощова. Взимку — холодно і сухо, іноді сніг. Весна холодна, з дощами, рідкісним снігом. Літо — дощове і прохолодне, температура рідко підіймається вище +20 °C. Навіть влітку ночами бувають заморозки.
Населення
Ель-Альто належить до числа найшвидкозростаючіших міст у світі. У 1992 році тут проживало 424 528 осіб, у 2001 році — 647 350 осіб, у 2010 році — 992 716 осіб. У 2011 році число мешканців Ель-Альто перевищила 1 мільйон. Дані на 2012 рік повідомляють про населення 1 079 698 осіб[1]. 50 % з них у віці 19 років і молодше, 18 % — старше 39 років. 74 % населення належать до народу аймара, 6 % — до народу кечуа. Водночас Ель-Альто належить до найбідніших міст Америки. 70 % його мешканців мають доходи, що лежать за межею бідності. 88 % — неписьменні або малоосвічені. У населених біднотою кварталах часто відчувається брак питної води через малі потужності міського водопроводу, відбуваються також перебої з постачанням електроенергії.
Примітки
- ↑ Bolivia: largest cities and towns and statistics of their population[недоступне посилання] World Gazetteer
Література
- Sian Lazar: El Alto, Rebel City: Self and Citizenship in Andean Bolivia (Latin America Otherwise: Languages, Empires, Nations) (Taschenbuch), Duke UP 2008, ISBN 0-8223-4154-9 — basiert auf Feldarbeit 1997—2004
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).


