Елвелл Отіс

Елвелл Отіс
Ім'я при народженні	Elwell Stephen Otis
Прізвисько	«Бабуся» (англ. "Granny")
Народження	25 березня 1838 Фредерік, Меріленд
Смерть	21 жовтня 1909 (71 рік) Рочестер стенокардія
Поховання	Арлінгтонський національний цвинтар[1] і Цвинтар Маунт-Гоупd[1]
Країна	США
Приналежність	армія США армія Союзу
Освіта	Рочестерський університет Гарвардська школа права
Роки служби	1862–1902
Звання	Генерал-майор
Війни / битви	Війни та битви: Громадянська війна в США Битва під Чанселорсвіллом Битва під Фредеріксбургом Битва під Геттісбергом Оверлендська кампанія Битва при Спотсильванії Облога Пітерберга Індіанські війни Війна за Чорні Пагорби Іспансько-американська війна Філіппінсько-американська війна Битва за Манілу
Інше	Військовий губернатор Філіппін
Автограф
Нагороди
Елвелл Отіс у Вікісховищі

Елвелл Стівен Отіс (англ. Elwell Stephen Otis; 25 березня 1838, Фредерік — 21 жовтня 1909, Рочестер) — американський воєначальник, генерал-майор армії США. Учасник Американських індіанських, Громадянської та іспансько-американської та Філіппінсько-американської війн. Після останньої війни обіймав посаду військового генерал-губернатора Філіппін. Хоча не був популярним на Філіппінах через свою авторитарну та «помпасну» поведінку, він був вмілим та здібним адміністратором. Отіса на Філіппінах замінив більш популярний Дуглас Макартур у 1900 році. Помер у Рочестері, штат Нью-Йорк, 21 жовтня 1909 року від болісної стенокардії.

Елвелл Стівен Отіс народився у Фредеріку, штат Меріленд, 25 березня 1838 року. Він навчався в Рочестерському університеті, де був членом йотського відділення церкви Святого Антонія, також відомої як Братство Дельта Псі. У 1860 році закінчив юридичний факультет Гарвардської школи права та займався юридичною практикою протягом першого року Громадянської війни.

Під час Громадянської війни Отіса призначили капітаном 140-го Нью-Йоркського добровольчого піхотного полку, сформованого в Рочестері, штат Нью-Йорк, у вересні 1862 року. Він брав участь у битвах під Фредеріксбургом, Чанселорсвіллем та Геттісбергом. 23 грудня 1863 року його підвищено до підполковника свого полку. У битві під Спотсільванією полковник полку загинув, і Отіс прийняв командування частиною. В подальшому брав участь у всіх битвах Оверлендської кампанії. Під час облоги Пітерберга очолював 1-у бригаду 2-ї дивізії V корпусу, повівши її в битві під фермою Піблз. Під час цієї битви він був важко поранений, що фактично завершило його польову кар'єру офіцера під час Громадянської війни. За дії на фермі Піблз його підвищили до бригадного генерала добровольців. Отіс зрештою одужав і в 1867 році був призначений підполковником 22-го піхотного полку США.

Елвелл Отіс продовжував служити в армії під час Індіанських воєн у складі 22-го полку США, зокрема брав участь у кампанії в Монтані після битви при Літтл-Біггорні. 8 лютого 1880 року його призначили полковником 20-го піхотного полку США. 28 листопада 1893 року він став бригадним генералом регулярної армії. Пізніше командував Департаментом Колумбії та Департаментом Колорадо.

4 травня 1898 року його було призначено генерал-майором добровольців і відправлено для подальшого проходження служби на Філіппіни з підкріпленням для генерала Веслі Меррітта. Отіс прийняв командування 8-м армійським корпусом, замінивши Меррітта, який став військовим губернатором Філіппін. 28 серпня 1898 року Отіса було призначено військовим губернатором Філіппін, одночасно продовжуючи очолювати 8-й корпус у ході Філіппіно-американської війни. Він керував армією США під час битви за Манілу в 1899 році та на першому етапі повстання, перш ніж бої переросли переважно у партизанську війну. Коли філіппінський генерал Еміліо Агінальдо спробував зупинити війну, відправивши посланця до генерала Отіса з проханням припинити бойові дії у Другій битві за Манілу, Отіс відхилив його, наполягаючи на тому, що «бойові дії, розпочавшись, повинні тривати до похмурого кінця».

У травні 1899 року Американська антиімперіалістична ліга опублікувала брошуру з листами, нібито написаними американськими солдатами на Філіппінах, які документували численні звірства, скоєні військами, що призвело до широкої громадської реакції проти Отіса та війни. У відповідь Отіс заперечив пресі будь-які зловживання та розшукав авторів листів, погрожуючи їм військово-польовим трибуналом, якщо вони негайно не напишуть спростування. Попри свої спроби запобігти витокам повідомлень про звірства до преси, Отіс визнав, що підозрює свої війська у скоєнні звірств.

В 1900 році Елвелла Отіс звільнили з посади, а на його місці призначили Артура Макартура-молодшого, батько Дугласа Макартура. Він повернувся до США і очолив Департамент озер. У 1906 році став генерал-майором регулярної армії.

Отіс був вмілим генералом і здібним адміністратором. Однак, його підлеглі та колеги загалом не любили його, а преса жорстоко ставилася до нього. Його війська називали його «Бабусею» через його вік і сивину.

Елвелл Отіс помер у Рочестері, штат Нью-Йорк, 21 жовтня 1909 року від болісної стенокардії. Спочатку його поховали на цвинтарі Маунт-Хоуп у Рочестері, штат Нью-Йорк, але в 1929 році його перепоховали на Арлінгтонському національному цвинтарі^[2].

• Джеб Стюарт
• Леонард Вуд
• Бенджамін Черч
• Джордж Макклелан
• Генрі Галлек
• Мері Едвардс Волкер

• Elwell Stephen Otis(англ.)
• Major General Elwell Stephen Otis (1838—1909)(англ.)

Виноски

Джерела

• Elwell Stephen Otis (1878). «The Indian Question» (PDF). Sheldon and Company
• Kramer, David (15 June 2015). «Remembering General Elwell Otis on his Day, June 15th: Rochester's imperial war hero». Democrat & Chronicle. Gannett. Retrieved 15 June 2015. «Otis Day at Rochester». Boston Evening Transcript. 15 June 1900