Експлікація

Експліка́ція (лат. explicatio, від explico — пояснюю, розгортаю) — метод розкриття суті та значення предмету. Використовується в аналітичній філософії та літературній критиці.

Згідно з означенням Рудольфа Карнапа, експлікація — це пояснення, яке дозволяє замінити неточне поняття про предмет на точне.^[1]

1. Наукове пояснення.^[2]
2. Процес, у результаті якого розкривається зміст певної єдності, а її частини набувають самостійного існування і можуть відрізнятись одна від іншої. В цьому розумінні термін «експлікація» широко використовується в ідеалістичній філософії .^[3]
3. Логіко-методологічний засіб заміщення звичного, але неточного поняття чи уявлення, точним науковим поняттям.^[1]
4. Пояснення умовних позначень на планах, картах тощо (див. Легенда ).^[4]
5. Режисерський план постановки спектаклю.^[4]
6. Короткий письмовий супровід експозиції музею або вистави, який містить пояснення та їх оцінку.^[3]
7. Частина підпису під ілюстрацією (формулою), яка пояснює деталі зображення (умовні позначення). Кожний елемент експлікації складається з графічного знака (цифра, літера) і пояснення.^[5]

Послідовні етапи експлікації:

• Відбір на початковому етапі таких характеристик та ознак, за якими відбувається перенос і заміщення властивостей того предмета, який намагаються експліцирувати властивостями, здатними його пояснити, уточнити;
• пошук предметів і явищ, які носять виділені ознаки;
• вираження, тобто, експлікація відібраних ознак предмета чи явища через знайдені ознаки.

• Методологія
• Методологія науки

• «Філософський словник» / За ред. В. І. Шинкарука. — 2.вид., перероб. і доп. — К.: Голов. Ред. УРЕ, 1986.
• Експлікація // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 321.