Економічна експансія

Економічна експансія або розширення, зростання — це підвищення рівня економічної активності та доступних товарів і послуг. Це обмежений період зростання, який часто вимірюється зростанням реального ВВП, що знаменує собою розворот порівняно з попереднім періодом, наприклад, як час відновлення після рецесії.^[1][2] Пояснення коливань сукупної економічної активності між розширенням та скороченням («бумами» та «спадом» у «діловому циклі») є одним із основних завдань макроекономіки.^[3]

Відповідно до чотирьох стадій бізнес-циклу (розширення, пік, скорочення, мінімум), експансія чи розширення — це висхідна тенденція, при якій економіка країни переживає відносно швидке зростання, що вимірюється зростанням промислового виробництва, зайнятості, споживчих витрат та використання ресурсів.^[4] У той час як рецесія визначається як два послідовних квартали зниження ВВП,^[5] економічне відновлення та процвітання — це дві послідовні фази розширення.

На економічну експансію можуть впливати зовнішні фактори, такі як технологічні зміни чи погодні умови^[6], або внутрішні фактори, такі як фіскальна політика країни^[7], монетарна політика, регуляторна політика^[8], процентні ставки, доступність кредитів або інші впливи на стимули виробників. Глобальні події, такі як пандемії, також можуть впливати на обсяг економічної активності в різних країнах^[9][10].

Період експансії може мати й інше походження, таке як технологічна революція, яка спонукає до нових і більших інвестицій (механічна сила замість фізичної, великі ткацькі верстати замість рудиментарних стародавніх засобів ткацтва). Нові засоби виробництва одночасно дозволяють масове виробництво, високий розподіл доходів завдяки підвищенню продуктивності факторів виробництва та зниження вартості вироблених і проданих товарів, що сприяє масовому споживанню. Війни можуть мати такий самий ефект: піднесення нацизму в Німеччині поклало край наслідкам Великої депресії 1930-х років, підготувавши країну до Другої світової війни.^[11]

Економічне розширення та скорочення стосуються загального виробництва всіх товарів та послуг, тоді як терміни " інфляція " та «дефляція» стосуються зростання та падіння цін на товари, товари та послуги відносно вартості грошей.^[4]

З мікроекономічної точки зору, розширення зазвичай означає збільшення масштабу окремої компанії чи фірми. Цього можна досягти як за допомогою внутрішніх дій — відкриття філій, пошуку нових клієнтів, винаходу продуктів, розвитку напрямків бізнесу — так і за допомогою інтеграції, наприклад, поглинання або злиття з іншими компаніями.^[12]

Згідно з принципами Австрійської школи економіки, слід чітко розрізняти природну економічну експансію, що ґрунтується на заощадженнях, та штучну кредитну експансію, яка породжує економічні цикли «буму та краху».

Для предстаників Австрійської школи справжній економічний прогрес і зростання добробуту можливі лише через накопичення капітальних благ.

• Джерело зростання: Експансія виробництва потребує додаткових капітальних благ, які з'являються лише тоді, коли споживання відстає від виробництва, тобто через заощадження.
• Роль капіталу: Збільшення квоти капіталу на душу населення підвищує граничну продуктивність праці, що веде до зростання реальних заробітних плат.
• Природний характер: У прогресуючій економіці сума підприємницьких прибутків перевищує суму збитків саме завдяки впорскуванню нових капітальних благ.

Економічна експансія, стимульована банками або урядом через випуск фідуціарних засобів (фіатних грошей), розглядається як деструктивний процес.

• Зниження відсоткової ставки: Кредитна експансія штучно опускає ринкову ставку відсотка нижче її «природного рівня», який визначається часовими перевагами споживачів.
• Ілюзія достатку: Низький відсоток створює у підприємців хибне враження, що в економіці є більше заощаджених ресурсів, ніж їх існує насправді.
• Хибні інвестиції: Підприємці розпочинають масштабні проекти, для завершення яких в економіці фізично бракує ресурсів. Це не «надмірна інвестиція», а інвестиція у хибних напрямках.

Кредитна експансія породжує період, який публіка сприймає як «хороші часи» або процвітання.

• Зростання цін: Додатковий попит з боку підприємців веде до зростання цін на фактори виробництва, а згодом — на споживчі товари.
• Повітряні замки: Оскільки «бум» побудований на паперових банкнотах і записах у банківських книгах, а не на реальних товарах, він є ілюзорним процвітанням.
• Неминучий фінал: Експансія не може тривати вічно. Вона закінчується або добровільною відмовою банків від подальшого розширення кредиту, або повним крахом валютної системи.

З погляду Австрійської школи, депресія, що слідує за експансією, є не хворобою, а процесом одужання. Тому що, під час кризи стають очевидними помилки минулого. Нежиттєздатні підприємства банкрутують, а ресурси вивільняються для тих галузей, де вони найбільш потрібні споживачам. І криза виникає через те, що споживачі своєю поведінкою на ринку (відмовою купувати дорогі товари) фактично «ветошують» помилкові плани підприємців.

Австрійська школа доводить, що спроби «стимулювати» економіку через кредитну експансію завжди призводять до марнотратства капіталу та загального збіднення^[13].

• Єдиним ліком від циклічних коливань є відмова від політики «дешевих грошей» та повернення до системи, де кредит обмежений реальними заощадженнями.
• Грошова система має бути незалежною від політичного впливу, щоб запобігти спокусі урядів купувати прихильність виборців за допомогою штучного буму