Іспит

І́спит, також екза́мен^[1] (з лат. examen)^[2] — найпоширеніша оцінка знань, вмінь, підготовки та класифікації людини у різних галузях. Іспити бувають різними: університетськими, військовими, шкільними, іспит в ДАІ тощо.

Майже 2000 років тому в Китаї бути державним службовцем було справою великого престижу, і єдиним способом потрапити до клубу державних службовців було скласти іспити, розроблені під пильним оком імператора  Чжана Хеня.^[3]

Наприкінці XVI століття єзуїтський священик на ім'я Маттео Річчі був направлений до Китаю і згодом обійняв дуже високу посаду в ордені. Він був дуже вражений конкурентним та меритократичним характером китайської системи іспитів і захоплено описував її своєму начальству в Римі. Будучи орденом з педагогічною спрямованістю, єзуїти самі запровадили письмові іспити, щоб зробити власну систему жорсткішою та конкурентнішою. ​​У XVIII столітті абсолютистські реформатори, які намагалися створити меритократичні державні служби (на відміну від тих, якими керували аристократичні посадовці), вирішили застосувати «китайську» систему єзуїтів. Починаючи з Пруссії, а потім поширюючись по всій Європі протягом наступного століття, бюрократи тепер повинні були складати іспити. Оскільки все більше людей намагалися подавати документи на державну службу, університети, які були переважно підготовчими школами для державної служби, ставали все більш переповненими і поступово також запровадили власні вступні іспити. Першим з них був німецький атестат зрілості (Abitur) , який досі є кваліфікацією, необхідною для вступу до університету.^[4]

Наприкінці 19 століття школи в Англії звернулися до Кембриджського та Оксфордського університетів із проханням надати їм стандартизований тест, який учні чоловічої статі могли б складати по всій Англії. Це було в 1858 році, і тоді іспити були відкриті лише для хлопчиків. Перші кембриджські оцінювання відбулися 14 грудня 1958 року. Вони проводилися у школах, церквах або будь-яких інших місцях, де учні могли комфортно їх складати. Предмети були досить схожими на ті, з яких ми стикаємося сьогодні. Це були англійська мова,  математика, географія, історія, латина, німецька мова, французька мова, політика тощо. Зовнішні спостерігачі їхали залізницею весь шлях з Кембриджа до різних частин Англії, щоб проводити ці тести.^[3]

Ост-Індська компанія запровадила іспит для державної служби у 1855 році, який проводився для відбору кандидатів на адміністративні посади в колоніальному уряді. Іспит базувався на Оксфордській та Кембриджській моделі тестування та проводився в Лондоні. Види державних іспитів в Індії включали іспити на державну службу, банківські іспити, оборонні іспити, залізничні іспити, педагогічні іспити, медичні іспити, інженерні іспити.^[3]

У різних країнах запроваджені різні типи шкали оцінювання учнів. В школах України використовується дванадцятибальна система, тобто від 1 до 12, де 1—3 є початковим рівнем, 4—6 середнім рівнем, 7—9 достатнім рівнем, та 10—12 високим рівнем^[5].

В Англії та США результати іспитів фіксують від A до F, де A, B і C — позитивні оцінки та D та F — незадовільні оцінки.

• Державна підсумкова атестація (для закладів загальної середньої освіти)
• Національний мультипредметний тест

• Єдине фахове вступне випробування (ЄФВВ)^[6]
• Єдиний вступний іспит (ЄВІ)^[7]
• Єдиний державний кваліфікаційний іспит (ЄДКІ)^[8]
• Єдине вступне випробування (ЄВВ)^[9]

• Friedhelm Beiner: Prüfungsdidaktik und Prüfungspsychologie: Leistungsmessung und Leistungsbewertung in der öffentlichen Verwaltung sowie in der beruflichen und allgemeinen Bildung. Heymann, Köln u.a. 1982 (Verwaltung und Fortbildung, Sonderheft 7).
• Sigrid Dany, Birgit Szczyrba, Johannes Wildt (Hrsg.): Prüfungen auf die Agenda! Hochschuldidaktische Perspektiven auf Reformen im Hochschulwesen. Bertelsmann, Bielefeld 2008 (Blickpunkt Hochschuldidaktik, Band 118).
• Ulrich Gonschorrek: Prüferhandbuch: Grundsätze, Regeln und Hintergrundinformationen. Prüfungspsychologie, Prüfungsdidaktik, Prüfungsmethodik, LTU, Bremen 1988.
• Florian Keschmann: Prüfungen an Universitäten. Rechtscharakter − Rechtsschutz − Verfahren. Manzsche, Wien 2001.
• Thomas Oakland, Ronald K. Hambleton (Hrsg.): International Perspectives on Academic Assessment. Springer Netherland, Berlin 1995 (Evaluation in Education and Human Services, 39).
• Hans-Werner Prahl: Prüfungssysteme und Prüfungsreformen an den Hochschulen in der BRD. Arbeitsgemeinschaft für Hochschuldidaktik, Hamburg 1980.
• Thomas Tinnefeld: Prüfungsdidaktik. Zur Fundierung einer neuen wissenschaftlichen Disziplin — am Beispiel der modernen Fremdsprachen. Shaker, Aachen 2002 (Sprache & Kultur).
• Klaus Wannemacher: Computergestützte Prüfungsverfahren. In: Michael H. Breitner, Beate Bruns, Franz Lehner (Hrsg.): Neue Trends im E-Learning. Aspekte der Betriebswirtschaftslehre und Informatik. Physica, Heidelberg 2007, S. 427—440.

• Іспит [Архівовано 19 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1999. — Т. 2 : Д — Й. — 741 с. — ISBN 966-7492-02-8.
• Два види іспитів у Польщі: Матура та іспит восьмикласника