YaChudo

Ейконал

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Ейконал — фізична величина, яка описує зміну фази хвилі в просторі й часі.

В певному сенсі це величина аналогічна еквіпотенціальним поверхням електричного поля — світло розповсюджується перпендикулярно до поверхні зі сталим ейконалом так само, як електричне поле направлене перпендикулярно до еквіпотенціальної поверхні.

Математичне визначення

У випадку, коли світлові промені чи інші хвилі відбиваються й заломлюються різноманітними об'єктами, фронт хвилі може бути достатньо складним. Проте, якщо розміри перешкод набагато більші за довжину хвилі, в кожному окремому об'ємі простору можна наближено вважати хвилю плоскою й подати її у вигляді

u = a e i ψ {\displaystyle u=ae^{i\psi }\,} ,

де амплітуда a незначно змінюється в просторі. Величина ψ ( r , t ) {\displaystyle \psi (\mathbf {r} ,t)\,} називається ейконалом. Для плоскої монохроматичної хвилі ейконал

ψ = k ⋅ r − ω t − φ {\displaystyle \psi =\mathbf {k} \cdot \mathbf {r} -\omega t-\varphi } .

У загальному випадку ейконал задовільняє рівнянню ейконала, яке називають основним рівнянням геометричної оптики

∂ ψ ∂ x i ∂ ψ ∂ x i = 0 {\displaystyle {\frac {\partial \psi }{\partial x_{i}}}{\frac {\partial \psi }{\partial x^{i}}}=0}

де x i {\displaystyle x^{i}}  — 4-вектори.

У випадку монохроматичного світла, тобто світла із визначеною частотою ω, ейконал можна подати у вигляді

ψ = − ω t + ψ 0 {\displaystyle \psi =-\omega t+\psi _{0}\,} .

В такому випадку основне рівняння оптики набирає вигляду:

( ∇ ψ 0 ) 2 = ω 2 c 2 {\displaystyle (\nabla \psi _{0})^{2}={\frac {\omega ^{2}}{c^{2}}}} ,

де c — швидкість світла у порожнечі.

При розповсюдженні світла в середовищі із залежним від координати показником заломлення n ( r ) {\displaystyle n(\mathbf {r} )} , рівняння ейконалу має вигляд:

В такому випадку основне рівняння оптики набирає вигляду:

( ∇ ψ 0 ) 2 = n ( r ) ω 2 c 2 {\displaystyle (\nabla \psi _{0})^{2}=n(\mathbf {r} ){\frac {\omega ^{2}}{c^{2}}}} .

Ейконал часто нормують на величину ω 2 / c 2 {\displaystyle \omega ^{2}/c^{2}} , і тоді

( ∇ ψ 0 ) 2 = n ( r ) {\displaystyle (\nabla \psi _{0})^{2}=n(\mathbf {r} )} .


Хвильова поверхня, яка задає фронт хвилі, визначається сталістю ейконала:

ψ 0 ( x , y , z ) = const {\displaystyle \psi _{0}(x,y,z)={\text{const}}\,} .

Напрям розповсюдження світла визначається градієнтом ейконала.

Крім оптики поняття ейконала використовується також у квантовій механіці, хвильові рівняння якої мають багато спільного з хвильовими рівняннями оптики, особливо у випадку малої довжини хвилі в порівнянні із розмірами об'єктів. У цьому випадку хвильова оптика зводиться до геометричної, а квантова механіка переходить до класичної механіки.

Загальна теорія відносності

В гравітаційному полі рівняння для визначення ейконала набирає вигляду

g i j ∂ ψ ∂ x i ∂ ψ ∂ x j = 0 {\displaystyle g^{ij}{\frac {\partial \psi }{\partial x^{i}}}{\frac {\partial \psi }{\partial x^{j}}}=0} ,

де g i j {\displaystyle g^{ij}} задає метрику простору-часу.

Див. також

Література

  • Романюк М. О., Крочук А. С., Пашук І. П. Оптика. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2012. — 564 с.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).