YaChudo

Ед Кларк

Переглядів: 0. Оновлено 06.11.2026.

Ед Кларк
англ. Ed Clark Редагувати інформацію у Вікіданих
 
Ім'я при народженні:англ. Edward Emerson Clark Редагувати інформацію у Вікіданих
Народження:4 травня 1930 Редагувати інформацію у Вікіданих
Міддлборо, Плімут, Массачусетс, США Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть:18 червня 2025[1] (95 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна: США Редагувати інформацію у Вікіданих
Освіта:Дартмутський коледж, Гарвардська школа права і Tabor Academyd Редагувати інформацію у Вікіданих
Партія:Лібертаріанська партія США і Республіканська партія США (1971) Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Ед Кларк у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Едвард Емерсон Кларк (англ. Edward Emerson Clark; 4 травня 1930 — 18 червня 2025) — американський юрист і політик, який балотувався на посаду 1978 року губернатора Каліфорнії та на посаду президента США як кандидат від Лібертаріанської партії на президентських виборах 1980 року.

Біографія

Народився 1930 року в Міддлборо, штат Массачусетс[2][3]. Закінчив з відзнакою Академію Табор, Дартмутського коледжу, та здобув ступінь доктора юридичних наук у Гарвардській школі права[4]. Перебував на дійсній службі у ВМС США з 1952 по 1954 рік у званні молодшого лейтенанта та перебував у резерві до 1965 року[3].

Працював корпоративним юристом в ARCO, спочатку в Нью-Йорку, а потім у Лос-Анджелесі[3][5][6]. Спочатку був ліберальним республіканцем, але приєднався до Лібертаріанської партії після запровадження 1971 року президентом Річардом Ніксоном контролю за заробітною платою та цінами[4]. 1972 року став першим головою Лібертаріанської партії Нью-Йорка, а з 1973 по 1974 рік очолював Лібертаріанську партію Каліфорнії[3][7].

1970 року одружився з Алісією Гарсією, керівницею текстильної компанії мексиканського походження. Вона очолювала Лібертаріанський національний комітет з 1981 по 1983 рік[8]. Подружжя тривалий час підтримувало Лос-Анджелеську оперу[6].

Помер 18 червня 2025 року у 95 років[9][10].

Губернаторська кампанія в Каліфорнії 1978 року

1978 року Кларк отримав близько 377 960 голосів, що становить 5,5 % голосів виборців, на виборах за посаду губернатора Каліфорнії. Хоча він був членом Лібертаріанської партії, у виборчому бюлетені в Каліфорнії балотувався як незалежний кандидат через закони про доступ до бюлетенів[5][11].

Ще одним фактором, що призвів до безпрецедентного (для Каліфорнії) підсумкового результату в 5,5 % голосів за Кларка, була його лібертаріанська кампанія, яка відбулася того ж року, що й успішна Пропозиція 13, яка обмежувала податки на майно, та невдала антигейська ініціатива Бріггса (Пропозиція 6). Кларк і Каліфорнійська лібертаріанська партія провадили кампанію на підтримку Пропозиції 13[12] та проти Пропозиції 6[13], це сприяло тому, що на виборчі дільниці прийшли люди, схильні підтримувати кандидата від лібертаріанської партії.

Програв перегони Джеррі Брауну, який отримав 56,0 % голосів. Кандидатка від республіканської партії Евелл Янгер отримала 36,5 % голосів[14].

Президентська кампанія 1980 року

1979 року Кларк здобув номінацію на президентських виборах від Лібертаріанської партії на з'їзді партії в Лос-Анджелесі. Він опублікував книгу про свої програми «Новий початок» зі вступом Юджина Маккарті. Під час кампанії Кларк позиціював себе як кандидата миру та наголошував на значних скороченнях бюджету та податків і на взаємодії з лібералами і прогресистами, незадоволених відновленням реєстрації вибіркової служби та гонкою озброєнь з Радянським Союзом[15]. Кларка схвалила газета «Peoria Journal Star» міста Пеорія, штат Іллінойс[16].

У телевізійному інтерв'ю Кларк підсумовуючи лібертаріанство, він використав фразу «низькоподатковий лібералізм», що викликало певне збентеження серед традиційних теоретиків лібертаріанства, зокрема Мюррея Ротбарда[17][18]. Зміщення поглядів Кларка до центризму ознаменувало початок розколу в Лібертаріанській партії між поміркованою фракцією на чолі з Едом Крейном і радикальною фракцією на чолі з Ротбардом[19]. 1983 року поміркована фракція покинула партійний з'їзд після того, як номінацію на президентських виборах 1984 року отримав Девід Бергланд[20].

Кандидатом у віцепрезиденти 1980 року Еда Кларка був Девід Кох з Koch Industries[21], який пожертвував частину свого особистого статку на кампанію за висунення кандидата на посаду віцепрезидента, що дозволило кампанії Кларка/Коха значною мірою фінансувати себе та провадити рекламу на національному телебаченні.

Кларк отримав 921 128 голосів (1,1 % від загальної кількості голосів по країні)[22]; найбільша кількість і відсоток голосів виборців, які кандидат від Лібертаріанської партії колись отримував у президентських перегонах на той момент. Найсильніша підтримка була на Алясці, де він посів третє місце з 11,7 % голосів, випередивши незалежного кандидата Джона Андерсона й отримавши майже вдвічі менше голосів, ніж Джиммі Картер[23]. Рекорд Кларка за найбільшу кількість голосів, отриманих кандидатом у президенти від партії Лібертаріанців, протримався 32 роки, поки 2012 року його не побив Гері Джонсон. Його відсоток голосів за лібертаріанців у 1,1 % посідає третє місце після 3,3 % Джонсона 2016 року та 1,2 % Джо Йоргенсен 2020 року[24][25][26].

Примітки

  1. ↑ Libertarian Party 1980 Presidential Candidate Ed Clark Has Died — Ballot Access News.
  2. ↑ . Thousand Oaks, CA. ISBN 978-1412965804. {{cite encyclopedia}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  3. ↑ а б в г Register of the Ed Clark papers, 1972–1994. Hoover Institution Library and Archives. Online Archives of California. 2012. Процитовано 29 травня 2023.
  4. ↑ а б Jackovich, Karen G. (22 вересня 1980). Ed Clark Is the Libertarian Party's Headstrong Candidate for the White House. People.
  5. ↑ а б Boaz, David (4 травня 2020). Happy 90th Birthday, Ed Clark. Cato Institute. Процитовано 29 травня 2023.
  6. ↑ а б Clark, Alicia. Alicia & Ed Clark. Los Angeles Opera. Архів оригіналу за 29 травня 2023. Процитовано 29 травня 2023.
  7. ↑ Libertarian runs for state governor. Oakdale Leader. 22 лютого 1978. с. 6. Архів оригіналу за 9 грудня 2019 — через Newspapers.com.
  8. ↑ Ed & Alicia Clark. Libertarian Party of California. Архів оригіналу за 29 травня 2023. Процитовано 29 травня 2023.
  9. ↑ Redpath, Bill (2 липня 2025). Libertarian Party 1980 Presidential Candidate Ed Clark Has Died. Ballot Access News. Процитовано 2 липня 2025.
  10. ↑ Doherty, Brian (2 липня 2025). Ed Clark, RIP. Reason. Процитовано 2 липня 2025.
  11. ↑ Doherty, Brian. Radicals for Capitalism: A Freewheeling History of the Modern American Libertarian Movement, New York: Publicaffairs, p. 406
  12. ↑ Doherty, pp. 405—406
  13. ↑ Libertarian Review, vol. 7 no. October 9, 1978
  14. ↑ JoinCalifornia - 11-07-1978 Election. www.joincalifornia.com. Процитовано 4 липня 2025.
  15. ↑ See The «Ed Clark: Isolationist Libertarian» television ad[недоступне посилання з 01.12.2017] and NBC's August 8, 1980 profile of the Libertarian Party[недоступне посилання з 01.12.2017]
  16. ↑ Doherty, p. 414
  17. ↑ Doherty, p. 415
  18. ↑ Raimondo, Justin. An Enemy of the State: The Life of Murray N. Rothbard, Prometheus Books
  19. ↑ Hayes, Christopher. «Ron Paul's Roots». The Nation, December 6, 2007
  20. ↑ Doherty, pp. 418—421
  21. ↑ Leonard, Christopher. Kochland: The Secret History of Koch Industries and Corporate Power in America, p. 2. Simon and Schuster, 2019.
  22. ↑ 1980 Presidential General Election Results, Dave Leip's Atlas of U.S. Presidential Elections.
  23. ↑ 1980 Presidential General Election Results — Alaska, Dave Leip's Atlas of U.S. Presidential Elections.
  24. ↑ Our Campaigns – US President – Popular Vote Race. www.ourcampaigns.com. 6 листопада 2012.
  25. ↑ 2012 Presidential General Election Results, Dave Leip's Atlas of U.S. Presidential Elections.
  26. ↑ 2016 Presidential General Election Results, Dave Leip's Atlas of U.S. Presidential Elections.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).