Евальд Окас
| Евальд Окас | |
|---|---|
| ест. Evald Okas | |
| Народження | 15 (28) листопада 1915[1] або 28 листопада 1915[2]  Таллінн[3] |
| Смерть | 30 квітня 2011[4][2] (95 років) |
| Таллінн, Естонія | |
| Поховання | Метсакальмісту |
| Національність | естонець |
| Країна |  Естонія Велика Британія |
| Жанр | портрет |
| Навчання | Естонська академія мистецтв |
| Діяльність | художник, художник-гравер, політик, графік, викладач мистецтв, митець, екслібрист |
| Працівник | Естонська академія мистецтв |
| Діти | Mari Roosvaltd[5] |
| Роботи в колекції | Естонський художній музей, Фінська національна галерея, Національна галерея Вірменії і Rijksmuseum Meermannod[6]
|
| Нагороди | |
Евальд Карлович Окас (ест. Evald Okas; 28 листопада 1915, місто Ревель, тепер Таллінн, Естонія — 30 квітня 2011, місто Таллінн, Естонія) — естонський радянський художник, професор (1954). Депутат Верховної Ради Естонської РСР (1963—1971), член Президії Верховної Ради Естонської РСР (1970). Дійсний член Академії мистецтв СРСР (1975, член-кореспондент з 1962). Депутат Верховної ради СРСР 9—10-го скликань (у 1975—1984 роках). Народний художник СРСР (1963), Герой Соціалістичної Праці (27.11.1985).
Життєпис
У 1931—1937 роках навчався у Державному художньо-промисловому училищі в Таллінні. З 1936 року працював помічником декоратора Талліннського драматичного театру.
1941 року закінчив Державну школу прикладних мистецтв імені Я. Коорта (нині Естонська академія мистецтв) у Таллінні. Навчався в І. Греенберга, А. Янсена, В. Меліка.
У роки німецько-радянської війни був членом колективу естонських художників Радянської армії в місті Ярославлі.
У 1944—1993 роках викладав у Талліннському державному інституті прикладних мистецтв Естонської РСР (з 1951 року — Державний інститут мистецтв Естонської РСР, нині Естонська академія мистецтв). З 1954 року — професор Державного художнього інституту Естонської РСР.
Автор тематичних композицій, індустріальних пейзажів та портретів, працював також у галузі монументального живопису та декоративно-ужиткового мистецтва. Ілюстрував естонський народний епос та твори естонської художньої літератури. Для його творчості характерні: гострота типізації, драматизм розповіді, динаміка композиційних та фактурних прийомів.
Основні твори: «Війна в Махтра» (1958, Історичний музей Естонської РСР, Таллінн), ««Тигр», що горить», (1973, Художній музей Естонської РСР, Таллінн), серія «Сланцева промисловість Естонської РСР» (акватинта, 19). «В. І. Ленін» (суха голка, акватинта, 1964 та 1969).
Член-засновник Спілки художників Естонської РСР (1943). Увійшов до складеного в 1999 році за результатами письмового та онлайн-голосування списку 100 великих діячів Естонії XX століття.
Помер 30 квітня 2011 року в Таллінні; похований на Лісовому цвинтарі.
У 2003 році в Хаапсалу відкритий музей творчості Евальда Окаса.
Примітки
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Архів образотворчого мистецтва (Чехія)
- ↑ Окас Эвальд Карлович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118855735 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Evald Okase tütar Mari Roosvalt: «Isa austas surmatunnini naisi, keda ta ka viimase hetkeni maalis.»
- ↑ online catalogue of Huis van het boek — 1971.
Нагороди та відзнаки
- Герой Соціалістичної Праці (27.11.1985)
- два ордени Леніна (1.10.1965, 27.11.1985)
- орден Жовтневої Революції (18.12.1975)
- орден Трудового Червоного Прапора (30.12.1956)
- орден Білої зірки 3-го класу (Естонія, 2006)
- медаль «За трудову доблесть» (20.07.1950)
- медаль «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970)
- медаль «Ветеран праці»
- Срібна медаль Академії мистецтв СРСР (1962) — за серії літографій «Калевіпоег» (1961) та дорожні нотатки з Італії (1961), а також гравюру «Будівництво цементного заводу» (1961)
- Велика срібна медаль (1962) — за участь у художній виставці ВДНГ СРСР
- Срібна медаль ім. М. Б. Грекова (1973) — за творчу роботу на тему Великої Вітчизняної війни та за ілюстрації до творів М. А. Шолохова (1945—1973)
- Державна премія Естонської РСР: (1947 — «за творчу діяльність у роки Великої Вітчизняної війни»; 1949 — за плафон «Естонія» у Державному театрі опери та балету Естонської РСР у Таллінні (1948), виконаний спільно з Р. Сагрітсом та Е. Кітсом; 1950 — за художнє оформлення кришталевої вази; 1959 — за картину «Звільнення Естонії від фашистських окупантів» та графічні серії, присвячені поїздкам до Бельгії та Голландії; 1965 — за графічні серії «Ленін» (1965), «Італійські враження» (1961), «Париж», «Індустріальні пейзажі» (1961) і картини «Японське село», «Стара жінка з Хіросіми»; 1979 — за цикл «Місто і художник» (1979))
- Премія 4-ї Міжнародної виставки графіки в Любляні (1961) - за графічний лист «Газовий завод» (1959) із серії «Сланцева промисловість Естонської РСР»
- Премія імені К. Рауда (1985) — за картини «Будівництво заводу» (1979), «Розгром» (1979), «1940 рік в Естонії» (1980), «Художники» (1981), «Наші діти» (1984)
- Премія Національного фонду культури Естонії (2000) — за життєві заслуги
- Заслужений митець Естонської РСР (1957)
- Народний художник Естонської РСР (1960)
- Народний художник СРСР (1963)
- Почесний академік Флорентійської Академії образотворчих мистецтв (1963)
- Почесний член Ленінградського товариства екслібрисів та графіки (1972)
- Почесний громадянин Хаапсалу (2006).
Примітки
Джерела
- Большая Советская Энциклопедия. Том 18. Москва, 1974 (рос.)
- Окас Эвальд Карлович (рос.)
- Депутаты Верховного Совета СССР 10-го созыва. Москва: Изд-во «Известия Советов депутатов трудящихся СССР», 1979 (рос.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).