YaChudo

Д. Б. Купер

Переглядів: 0. Оновлено 02.11.2026.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Купер.
Д. Б. Купер
невідомо Редагувати інформацію у Вікіданих
ПсевдоDan Cooper[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Народивсяневідомо[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
або 30-ті роки XX сторіччя
Померневідомо[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
(достовірно не відомо)
Країнаневідомо Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністькрадій Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materневідомо Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовневідомо Редагувати інформацію у Вікіданих

Д. Б. Купер (англ. D. B. Cooper) також Ден Купер (англ. Dan Cooper) — псевдонім невідомого злочинця, який 24 листопада 1971 року захопив літак Боїнг 727 над західною частиною США. Після отримання 200 000 доларів викупу він стрибнув з парашутом з літака. Протягом років правоохоронні органи не отримали ніякої інформації про місцеперебування злочинця, його справжнє ім'я та подальшу долю. З отриманого викупу були знайдені тільки 5800 доларів на березі річки в штаті Вашингтон, однак більшість грошей, отриманих Купером, досі не знайдена. Існує декілька теорій щодо обставин злочину і подальшої долі Д. Б. Купера, але ця справа залишається і зараз нерозкритою.

Зовнішність

У розширених досьє ФБР 1972 року Купера описують як «білого чоловіка, зростом 195 см, вагою 77-84 кг, віком близько 55 років, з оливковою шкірою, карими очима, чорним волоссям, звичайною стрижкою з проділом ліворуч»[2][3].

Згідно з пізнішими матеріалами, Купер був непримітним чоловіком на вигляд близько 45 років, одягненим у діловий костюм з чорною краваткою та білу сорочку. Його зріст складав близько 1,83 м[4].

Захоплення літака

Boeing 727

24 листопада 1971 року, за день до Дня подяки, Купер купив квиток за 20 доларів на рейс 305 авіакомпанії Northwest Orient Airlines. Він назвався Деном Купером, але пізніше ім'я виявилося фальшивим[4]. Псевдонім він, можливо, взяв з однойменного франко-бельгійського коміксу[5][6].

Ґрунтуючись на доказах та тактиці Купера, ФБР потім припустило, що злочинець ретельно спланував викрадення літака, використовуючи знання конструкції Boeing 727. Купер обрав місце в останньому ряду заднього салону з трьох причин: щоб спостерігати та реагувати на будь-які дії попереду, мінімізувати можливість наближення або нападу з боку когось позаду нього, та зробити себе менш помітним для решти пасажирів[7]. Він тримав у портфелі бомбу (чи її муляж), для перешкоджання нападу з будь-якого боку. В разі спроб завадити йому, він міг би погрожувати підірвати її[8].

Купер замовив бурбон і газовану воду перед зльотом літака[9]. Бурбон він потім розлив і викурив декілька цигарок[10] марки Raleigh[11] (тоді куріння дозволялося в літаках). Невдовзі після 15:00 він передав стюардесі[9] Флоренс Шаффнер[12] записку, в якій зазначалося, що в його портфелі є бомба, і він хоче, щоб вона сіла поруч із ним. Стюардеса сіла поруч і Купер, відкривши портфель, показав їй щось схоже на бомбу. Далі він зажадав, щоб стюардеса передала капітану літака записку, в якій вимагав чотири парашути та 200 тис. доларів двадцятидоларовими купюрами[9]. Чотири парашути потрібні були, щоб убезпечитися від отримання зіпсованого. В такому разі Купер міг вистрибнути з кимось із членів екіпажу[13].

Зникнення

Коли літак приземлився в Сіетлі, викрадач відпустив 36 пасажирів рейсу, і забрав гроші та парашути. Купер залишив кількох членів екіпажу (двох пілотів, бортінженера та бортпровідника), і після дозаправки літак знову злетів, узявши курс на Мехіко[4][9]. Схоже, Купер знав про приблизний час заправки саме цієї моделі літака та процедуру її проведення[14][15]. Він не просив про шолом, захисні окуляри та стрибкові черевики. Але в нього був пакет з невідомими вмістом. За припущеннями слідчих, там могли бути предмети, необхідні для стрибка та подальшого виживання[16].

Купер наказав пілотам виставити кут закрилків на 15°, і при цьому не заходив до кабіни, де його могли б схопити[17]. За вказівками викрадача літак пролетів на висоті менше 3-х км зі швидкістю менше 200 вузлів[4].

Десь між Сіетлом і Ріно, трохи після 20:00, викрадач вистрибнув із задньої частини літака з парашутом та викупом. У цей час було вже темно, йшов дощ і віяв сильний вітер. Пілоти потім посадили літак. Доля Купера лишилася невідомою[9]. Перед стрибком він забрав записки та особисті речі[2], включно з пачкою цигарок, але забув краватку[18]. Два парашута він лишив у літаку, а з двома (основним і запасним) вистрибнув[18][19]. Запасний парашут був навчальним і не міг ні розкритися[20], ні бути одягнений (парашути брали поспіхом у найближчих місцях). Але Купер все одно забрав його, можливо, щоб потім зберігати в парашутному ранці гроші[21]. З поведінки Купера слідує, що він не мав спільника, який чекав би його на землі. Злочинець не міг розрахувати точне місце приземлення через погодні умови, і не задавав пілотам конкретної траєкторії руху літака. Також у нього не було жодних засобів повідомити інших осіб про час і місце стрибка і отримати допомогу в місці приземлення[2].

Розслідування

Квиток Купера на літак

ФБР дізналося про злочин під час польоту та негайно розпочало масштабне розслідування, яке тривало багато років. Назвавши його NORJAK (Northwest Hijacking), вони опитали сотні людей, обшукали літак і шукали свідчення по всіх США[9]. У квитку на літак було зазначено ім'я та прізвище Ден Купер, але через помилку журналістів у пресу потрапило Д. Б. Купер[22].

За кілька днів склали ескіз обличчя злочинця, опублікований 28 листопада 1971 року[23]. Свідки зазначали, що ескіз не був схожий на справжнього Купера: замолодий і з надто вузьким обличчям[24]. Другий ескіз завершили наприкінці 1972 року, він був точніший, але очевидці назвали його надто «злим» і «бридким»[25]. 2 січня 1973 року ФБР завершило третій ескіз Купера. Один бортпровідник сказав, що переглянутий ескіз був «дуже схожим» на викрадача[24].

Через 5 років було визначено понад 800 підозрюваних, потім кількість зменшилася до двох десятків[9]. Деяких пізніше виключили на підставі аналізу ДНК з краватки, яку Купер зняв перед стрибком (на час початку розслідування цієї технології ще не існувало)[4]. ФБР не змогло отримати жодних відбитків пальців[2]. З сидіння взяли зразки волосся злочинця, та з часом їх визнали непридатними для отримання будь-яких корисних даних. Під час спроб створити ДНК-профіль Купера у 2002 році ФБР виявило, що останній зразок волосся втрачено[26]. Так само не принесли користі розслідуванню недопалки цигарок, які курив Купер[27]. Два парашута, з якими він вистрибнув, не були знайдені. Окремі фрагменти, схожі на залишки парашута, відшукали десятиліттями пізніше і їхнє походження лишилося нез'ясованим[28].

Порівняння облич Д. Б. Купера та Р. Ф. Маккоя

Спочатку ФБР вважало, що Купер знав особливості літака та місцевості, над якою вистрибнув; можливо, він був десантником[4]. На це вказували його детальні знання про конструкцію літака Boeing 727, зокрема те, що його трап, який міститься позаду, можна опускати в польоті, а блокування цього процесу неможливо виконати з кабіни пілотів. Ці знання він міг отримати на війні у В'єтнамі, де Boeing 727 використовували для скидання хімічних агентів і припасів[29]. Проте пізніше вирішили, він не був досвідченим парашутистом, оскільки стрибок був надто небезпечним, і Купер не помітив, що його запасний парашут був зашитий[4]. З цього розвинулося припущення, що Купер раніше служив вантажником на літаку[30].

Менш ніж через п'ять місяців після польоту Купера заарештували Річарда Флойда Маккоя за подібне викрадення літака та втечу на парашуті 7 квітня 1972 року. Але пізніше Маккоя виключили, оскільки в нього була інша зовнішність[2][9]. Підозрюваний утік зі спільниками 10 серпня 1974 з ув'язнення та був застрелений через три місяці[4][2]. Діти Маккоя, Шанте та Річард III (Рік), довго вважали, що їхній батько міг бути причетним до викрадення літака в 1971 році[2].

Іншим підозрюваним протягом багатьох років був Шерідан Петерсон, який потрапив під підозру протягом тижня після викрадення літака, але ФБР допитало його лише через десятиліття. Петерсон, колишній співробітник Boeing, працював у відділі, який написав інструкцію з польотів для літака Boeing 727. Він був досвідченим парашутистом, однак, його зовнішність відрізнялася і на час викрадення він перебував у Непалі[2].

Гроші, знайдені 1980 року

Лише через декілька років, 10 лютого 1980 року, восьмирічний хлопчик Браян Інграм під час пікніка з батьками знайшов у піску 5800 доларів старими купюрами з грошей, які були передані Куперу. Знахідка відбулася на пляжі річки Колумбія під назвою Тіна Бар, приблизно за 14 км нижче за течією від Ванкувера, штат Вашингтон. Гроші містилися у пакетах, і на них були сліди впливу води[31][32], але гумки, що скріплювали гроші, були новими[33]. Однак все-таки вдалося встановити номери купюр і підтвердити, що вони були з викупу, переданого Куперу. Проте ця знахідка не пролила світло на справу, оскільки гроші на березі річки Колумбія могли бути занесені туди з декількох дрібніших приток на великій відстані[9][34]. Агенти ФБР знайшли ще більше фрагментів банкнот під час розкопок через два дні після знахідки Інграма. Деякі фрагменти містилися на глибині одного метра під піском[34]. Геологічні дослідження засвідчили, що гроші опинилися в тому місці після 1974 року, коли на сусідній ділянці річки проводилося поглиблення дна[32].

Через шість років після того, як Браян Інграм знайшов гроші, йому дозволили залишити собі 2760 доларів. У 2008 році він продав 15 фрагментованих 20-доларових купюр на аукціоні за 37 433 долари[2]. Решта купюр ніде не з'являлися в обігу[12].

У листопаді 1978 року мисливець на оленів знайшов табличку з інструкціями щодо опускання трапа Boeing 727. Знахідка відбулася в місцевості, над якою пролітав викрадений Купером літак[35].

Нові лабораторні тести 2011 року показали, що краватка, яку Купер лишив перед стрибком, містила крихітні шматочки титану, можливо пов'язані з його родом занять[36].

У 2016 році ФБР офіційно закрило розслідування[4]. Аналіз діатомових водоростей на купюрах, проведений у 2020 році, показав, що гроші спершу опинилися на суші, а в воду потрапили за кілька місяців навесні 1972 року[37][38].

Подальша доля Купера

Судячи з відсутності подальших слідів Купера, він міг розбитися об скелю, потрапити в яр і загинути, чи втонути в озері[12].

З іншого боку, переконливих доказів його смерті теж немає[39]. Те, що деякі його наслідувачі вижили, здійснюючи аналогічні стрибки, дає підстави вважати, що Купер теж вижив[40][41][41].

Знахідка грошей дала поштовх припущенням, що Купер вижив і підкинув пачки доларів через декілька років, щоб підігріти інтерес до своєї особи. Позаяк гроші не були витрачені, мотивом викрадення літака та отримання викупу могла бути помста державі[33].

Наслідки

Купер був серед перших, хто намагався зайнятися повітряним піратством заради викупу. За 11 днів до захоплення літака Купером канадець Пол Джозеф Сіні захопив DC-8 авіакомпанії Air Canada над Монтаною, але був здоланий екіпажем, коли опустив дробовик, щоб пристібнути парашут[42]. Натхненні успіхом Купера, у 1972 році було здійснено низку подібних спроб захоплення літаків, усі злочинці зрештою були спіймані чи застрелені[43].

На початку 1973 року FAA почало вимагати від американських авіакомпаній обшукувати всіх пасажирів та їхній багаж на наявність зброї та вибухівки[44].

Зухвале викрадення літака і великої суми викупу спонукало уряд встановити металодетектори в кожному аеропорту країни й обладнати літаки пристроями, які б не дозволили відкриття дверей у польоті[2].

Невелике містечко Аріель отримало вигоду від спекуляцій щодо долі Купера. Починаючи з 1976 року, сотні людей приходили туди на щорічну вечірку 24 листопада. Кілька новинних видань опублікували нібито інтерв'ю або нотатки Купера. Шахраї намагалися продати підроблені інтерв'ю[34].

Літак, захоплений Купером, у 1996 році був утилізований на запчастини на авіазвалищі в Мемфісі[45].

Справа Купера лишилася єдиним нерозкритим випадком повітряного піратства в історії[46].

Вплив на культуру

За мотивами цієї справи було написано декілька книжок і знято теле- та кінофільми. Найбільш відомим був кінофільм «Погоня за Д. Б. Купером» 1981 року. Крім того, елементи цієї справи знайшли відображення у численних американських телесеріалах, літературі та музиці.

Зокрема образ Д. Б. Купера з'явився в сюжетах таких телесеріалів та фільмів: «Втеча з в'язниці», «Чорний список», «NewsRadio», «Противага», «Мандрівник», «4исла», «П'яна історія», «Локі», у фільмі «Троє в каное» («Without a Paddle») 2004 року та книги «Пророцтво Везувію» («The Vesuvius Prophecy»), написаної на основі телесеріалу «4400».

Одна з художніх версій інциденту з Деном Купером лежить в основі сюжету оповідання Роберта Л. Фіша «Терорист» (Hijack; 1972), де йдеться про викрадення літака з метою викупу. За сюжетом твору «викрадач», про якого відомі лише ім'я та прізвище (Чарлз Вагнер), насправді є звичайним пасажиром, який стає жертвою змови членів екіпажу літака. Останні від його імені ведуть переговори з авіадиспетчерами й поліцією, імітуючи викрадення повітряного судна. Після отримання викупу пілоти й стюарди скидають тіло вдаваного терориста над океаном, а гроші ділять між собою.

Галерея

  • Перший ескіз обличчя Купера
    Перший ескіз обличчя Купера
  • Другий ескіз обличчя Купера
    Другий ескіз обличчя Купера
  • Ймовірний вигляд Купера, якби він дожив до 2000-х років (праворуч)
    Ймовірний вигляд Купера, якби він дожив до 2000-х років (праворуч)
  • Реконструкція стрибка Д. Б. Купера
    Реконструкція стрибка Д. Б. Купера

Примітки

  1. ↑ а б в г https://www.fbi.gov/history/famous-cases/db-cooper-hijacking
  2. ↑ а б в г д е ж и к л Morton, Ella (25 листопада 2024). Who Was the Mysterious Hijacker D.B. Cooper?. HISTORY (англ.). Процитовано 14 вересня 2025.
  3. ↑ D. B. Cooper. FBI Vault. Процитовано 26.10.2026.
  4. ↑ а б в г д е ж и к D.B. Cooper | Hijacking, Investigation, Parachute, Money Serial Numbers, Suspects, & Facts | Britannica. www.britannica.com (англ.). 25 серпня 2025. Процитовано 14 вересня 2025.
  5. ↑ Service, Flanders News (16 лютого 2024). The Belgian art of cartoons - How Belgian comic strip may have inspired the most notorious hijacker in the US. belganewsagency.eu (en-BE) . Процитовано 15 вересня 2025.
  6. ↑ Planches et dessins originaux de Bande Dessinée. 2DGalleries (фр.). 14 вересня 2025. Процитовано 15 вересня 2025.
  7. ↑ Edwards, Robert H. (2021). D.B. Cooper and Flight 305: re-examining the hijacking and disappearance. Atglen, PA: Schiffer Publishing. с. 13. ISBN 978-0-7643-6256-9.
  8. ↑ Himmmelsbach, Ralph P.; Worcester, Thomas K. (1986). Norjak: the investigation of D.B. Cooper. West Linn, Or: Norjak Project. с. 52. ISBN 978-0-9617415-0-1.
  9. ↑ а б в г д е ж и к D.B. Cooper Hijacking. Federal Bureau of Investigation (амер.). Процитовано 14 вересня 2025.
  10. ↑ D.B. Cooper Part 60. FBI (амер.). с. 290. Процитовано 14 вересня 2025.
  11. ↑ D.B. Cooper Part 65. FBI (амер.). с. 43. Процитовано 15 вересня 2025.
  12. ↑ а б в Lavelle, Daniel (24 червня 2025). Is he still alive? The mystery of DB Cooper – the hijacker who disappeared. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 14 вересня 2025.
  13. ↑ Cheung, Kylie (10 червня 2021). The ongoing mystique of D.B. Cooper, from documentaries to the Marvel Cinematic Universe. Salon.com (амер.). Процитовано 14 вересня 2025.
  14. ↑ D.B. Cooper Part 64. FBI (амер.). с. 154. Процитовано 14 вересня 2025.
  15. ↑ D. B. Cooper: The One that Got Away. Portland Monthly (амер.). Процитовано 14 вересня 2025.
  16. ↑ D.B. Cooper Part 69. FBI (амер.). с. 270. Процитовано 15 вересня 2025.
  17. ↑ D.B. Cooper Part 64. FBI (амер.). с. 321. Процитовано 14 вересня 2025.
  18. ↑ а б D.B. Cooper Part 64. FBI (амер.). с. 154, 292. Процитовано 14 вересня 2025.
  19. ↑ D.B. Cooper Part 64. FBI (амер.). с. 129. Процитовано 15 вересня 2025.
  20. ↑ D.B. Cooper Part 53. FBI (амер.). с. 124. Процитовано 15 вересня 2025.
  21. ↑ D.B. Cooper Part 64. FBI (амер.). с. 202. Процитовано 15 вересня 2025.
  22. ↑ Загадка найуспішнішого викрадення літака: ким був Д. Б. Купер, новини 1+1. ТСН.ua (укр.). 29 вересня 2023. Процитовано 15 вересня 2025.
  23. ↑ D.B. Cooper Part 69. FBI (амер.). с. 296. Процитовано 14 вересня 2025.
  24. ↑ а б D.B. Cooper Part 69. FBI (амер.). с. 284. Процитовано 14 вересня 2025.
  25. ↑ D.B. Cooper Part 69. FBI (амер.). с. 233. Процитовано 14 вересня 2025.
  26. ↑ D.B. Cooper Part 52. FBI (амер.). с. 62. Процитовано 15 вересня 2025.
  27. ↑ D.B. Cooper Part 66. FBI (амер.). с. 228. Процитовано 15 вересня 2025.
  28. ↑ Sundriyal, Diksha (14 липня 2022). Was DB Cooper's Parachute Found? What Happened to it?. The Cinemaholic (амер.). Процитовано 15 вересня 2025.
  29. ↑ Himmmelsbach, Ralph P.; Worcester, Thomas K. (1986). Norjak: the investigation of D.B. Cooper. West Linn, Or: Norjak Project. с. 43. ISBN 978-0-9617415-0-1.
  30. ↑ In Search of D.B. Cooper. FBI (амер.). Архів оригіналу за 9 листопада 2016. Процитовано 14 вересня 2025.
  31. ↑ FBI Makes New Bid to Find 1971 Skyjacker. www.sfgate.com. Архів оригіналу за 2 січня 2008. Процитовано 15 вересня 2025.
  32. ↑ а б Himmelsbach, Ralph P.; Worcester, Thomas K. (1986). Norjak: The Investigation of D.B. Cooper (англ.). Norjak Project. с. 110. ISBN 978-0-9617415-0-1.
  33. ↑ а б Greco, Bryce. D.B. Cooper: The phantom the FBI couldn’t catch, and how he survived. The Beacon. Процитовано 15 вересня 2025.
  34. ↑ а б в $5,800 of airplane hijacker D. B. Cooper’s ransom money is found near. www.historylink.org. Процитовано 14 вересня 2025.
  35. ↑ Himmelsbach, Ralph P.; Worcester, Thomas K. (1986). Norjak: The Investigation of D.B. Cooper (англ.). Norjak Project. с. 108. ISBN 978-0-9617415-0-1.
  36. ↑ Staff, Scott Couch, WZTV (10 листопада 2020). Infamous skyjacker D.B. Cooper could be retired Army veteran from Nashville. WJLA (англ.). Процитовано 15 вересня 2025.
  37. ↑ Scientist uncovers new, minuscule clues on DB Cooper ransom money found in Washington. king5.com (амер.). 3 серпня 2020. Процитовано 15 вересня 2025.
  38. ↑ Kaye, Thomas G.; Meltzer, Mark (3 серпня 2020). Diatoms constrain forensic burial timelines: case study with DB Cooper money. Scientific Reports. 10 (1): 13036. doi:10.1038/s41598-020-70015-z. ISSN 2045-2322. PMC 7400570. PMID 32747687.
  39. ↑ Colbert, Thomas J.; Szollosi, Tom (26 жовтня 2021). The Last Master Outlaw: The Award-Winning Conclusion of the D.B. Cooper Mystery (англ.). Jacaranda Roots Publishing. с. 186. ISBN 978-0-9977404-0-0.
  40. ↑ The Spokesman-Review - Пошук в архіві Новин Google. news.google.com. Процитовано 15 вересня 2025.
  41. ↑ а б A-B-E hijacker who parachuted into jungle is free from prison. The Morning Call. 30 червня 1985. с. 33. Процитовано 15 вересня 2025.
  42. ↑ Skyjacker of the Day: He Had a Shotgun, a Pup Tent, and a Parachute. What Could Go Wrong?. Slate Magazine. Архів оригіналу за 15 вересня 2015. Процитовано 14 вересня 2025.
  43. ↑ Safety in the Skies. gladwell.com (амер.). Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 14 вересня 2025.
  44. ↑ The History of Airport Security. savvytraveler.publicradio.org. Архів оригіналу за 6 грудня 2010. Процитовано 14 вересня 2025.
  45. ↑ Timeline of D.B. Cooper -- New York Magazine - Nymag. New York Magazine (англ.). 19 жовтня 2007. Процитовано 14 вересня 2025.
  46. ↑ Perspective | D.B. Cooper’s skyjacking continues to fascinate Americans half a century later. The Washington Post (амер.). 22 грудня 2021. ISSN 0190-8286. Процитовано 15 вересня 2025.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).