Дір

Дір, д.-рус. Диръ, давньоскан. Djur
Мозаїка станції «Золоті Ворота» Київського метрополітену (1989)
Князь київський
860 (?) — 882 (?)
Співправитель:	Аскольд
Попередник:	невідомо
Наступник:	Олег Віщий
Народження:	невідомо
Смерть:	882 (?) Київ
Поховання:	місце, де пізніше збудована Іри́нинська церква, Київ
Релігія:	язичництво

Дір (д.-рус. Диръ, давньоскан. Djur або Dyr; †882(?)) — персонаж, який відомий лише з легендарної частини «Повісті временних літ» (ПВЛ), де він виступає київським правителем др. пол. IX ст. Сучасні науковці не вважають цю частину ПВЛ надійним історичним джерелом і ставлять під сумнів наведену в ній хронологію подій.^[1]

ПВЛ розповідає про Аскольда і Діра, які зображені варягами, що під проводом Рюрика прийшли до Новгорода у 862, але згодом вирушили до Візантії. По дорозі вони побачили Київ, де залишилися і стали співправителями. ПВЛ приписує Аскольду і Діру невдалий похід у 866 на Константинополь, де вони охрестилися і повернулися до Києва, після чого продовжили разом правити до приходу Віщого Олега, який підступно вбив їх у 882, звинувачуючи, що вони не є князями і тому їхнє правління незаконне. У пізніших літописах, зокрема, Никонівській компіляції XVI ст., сюжет обріс численними вигаданими деталями.^[1]

Михайло Грушевський вважав, що Аскольд і Дір могли правити в різний час, зокрема, Дір пізніше за Аскольда. Похований, за даними літопису, в урочищі, де пізніше збудували церкву святої Ірини (згідно з літописцем: «за святою Ориною»), тобто в місцевості навколо Софійського собору, зайняте в часи Аскольда і Діра великим курганним могильником.

Походження імені князя досі викликає запитання. Поширена історична версія виводила його зі скандинавського або ж навіть готського «dyr» або «djur» — «звір», що пояснювалося нібито походженням Діра — відповідно скандинавським або готським. За іншими версіями — прізвисько має місцеве, слов'янське, або ж тюркське (хазарське або булгарське) коріння. Середньовічний польський історик Ян Длугош висунув версію, що Дір походив з князівської династії, започаткованої князем Києм.

У «Повісті минулих літ» про Аскольда та Діра: «І було в нього (Рюрика) два мужі, Аскольд і Дір, не його племені, а бояри».

Легенда, викладена в «Повісті минулих літ», згідно з якою Дір правив Києвом разом з Аскольдом і разом з ним загинув від руки князя Олега у 882 році, є малоймовірною^{[джерело?]} — зокрема із огляду на різні місця поховання князів.

За іншою версією князя Діра, як окремої людини, не існувало взагалі, а Дір — це прізвисько князя Аскольда, існування якого не викликає ніяких сумнівів^{[джерело?]}, а місце поховання добре відоме — так звана Аскольдова могила в Києві.

Борис Рибаков зазначав: «особистість князя Діра нам не зрозуміла. Відчувається, що його ім'я штучно приєднано до Аскольда, тому що при описі їхніх спільних дій, граматична форма дає нам одиничне, а не подвійне число, як то мало би бути при описі спільних дій двох осіб».

За гіпотезою Ігоря Мицька він був сином князя Олега та братом Аскольда й Ольги.

У перекладі з єврейської ім'я Адір означає «Могутній», тому швидше за все «Адір» був титулом Аскольда. Ім'я Аскольд теж проглядається в єврейських іменах, і це не дивно оскільки він був правителем Києва, який греки і хозари називали «Самватас», що з єврейської означає «Укріплене місто, або фортеця». Адір-Аскольд був правителем, якого поставили хозари, проти яких і повстав, прийнявши християнство.

З іноземних джерел, які датуються IX—X ст., ім'я безпосередньо Діра називає лише арабський вчений X ст. аль-Масуді. При цьому він оголошує його «першим серед слов'янських князів», що володів великими містами і багатьма населеними країнами. Це може бути як визнанням впливовості Діра, так і географічним визначенням — адже його держава за розташуванням була першою на захід від Хазарії (Хозарський каганат). Аль-Масуді не називає столицю Діра, але зазначає, що мусульманські купці привозять до неї свої товари.^{[джерело не вказане 43 дні]}

До часів правління Діра деякі вчені відносять свідчення про будівництво хазарської фортеці Саркел на Дону (833) — що може бути свідченням загрози з боку Києва, про посольство «народу Рос» і його «кагана» до Інгельгайма і Константинополя (Бертинські аннали, під 838-839 роками), про звернення вірменських «опозиціонерів» до «володаря слов'ян» (50-і роки IX сторіччя), повідомлення ібн-Гордабега про «купців ар-Рус» (не пізніше 70-х років IX сторіччя).

Прямою мовою двір Аскольда і Діра в Повісті временних літ не згаданий, але дослідники впевнено розміщують його в урочищі Угорське — орієнтуючись на те, що Аскольд був похований саме у ньому. Поселення Аскольда і Діра в цьому місці — на високому березі Дніпра, пояснюється необхідністю контролю за судноплавством. Купці, що не бажали платити пошлину за прохід, завжди мали можливість пройти вздовж лівого берега Десенкою (Чорториєм). Двір в Угорському, навпроти південного кінця Труханового острова, де Десенка зливається з руслом Дніпра, дозволяв перехоплювати таких порушників. С. І. Климовський наступним чином відтворює структуру поселення Аскольда, Діра та їх дружини: власне поселення розташовувалось на терасах правого берега, навпроти, на південному кінці Труханового острова, розташовувався пост, що контролював Десенку. У разі необхідності з основного поселення завжди могли надіслати допомогу на Труханів. Для того, щоб поселення розташоване на терасах, не можно було б обстрілювати зверху, на самому верху гори були збудовані укріплення. За думкою С. Климовського, Угорське, зі своїм князівським двором, з 859 по 903 виконувало функцію містоутворювального ядра Києва, при чому в 882 році, після вбивства Аскольда і Діра, в ньому оселився Олег^[2].

• В серіалі «Вікінги» персонажа Діра зіграв німецький актор Ленн Кудрявіцкі.

У місті Первомайськ провулок Молодогвардійців перейменували на провулок Аскольда і Діра.^[3]

• Арістов В. Ю. Аскольд і Дір // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003—2025. — ISBN 966-00-0632-2.
• Київ. Історична енциклопедія. З найдавніших часів до 1917 року.
• Климовский С. И. Где, когда и почему возник Киев. — К. : Стилос, 2013. — ISBN 978-966-2399-18-9.
• Мицько І. Родовід княгині Ольги за європейським епосом // Другі «Ольжині читання». Пліснеськ-Львів. 14-15 червня 2007 року. — Львів, 2007. — С. 21.
• Мицько І. Данське походження князя Олега. (рос.)
• Древнерусские княжества Х-ХІІІ вв. / Под ред. Бескровного Л. Г. — М. : Наука, 1975. (рос.)
• Древняя Русь в свете зарубежных источников / Под ред. Мельниковой Е. А. — М. : Логос, 2003. (рос.)
• Рыбаков Б. А. Киевская Русь и русские княжества. — М. : Наука, 1993. (рос.)
• Сяков Ю. А. Тайны Старой Ладоги. Факты, гипотезы, измышления. — СПб. : Общество «Знание», 2004. (рос.)
• Широкорад А. Б. Тайная история Украины. — М. : Вече, 2008. (рос.)

• Дир // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 345. — 1000 екз.
• Аскольд (Оскольд) і Дір (?—882) // Михайлів Т. В., Михайлів Т. А. Видатні постаті українського державотворення. Довідник. — Харків : Основа, 2014. — 128 с. — (Б-ка журн. «Історія та правознавство». Вип. 1 (121)). — С. 5—6.