Діофізитство

Діофізитство (грец. δυοφυσιτισμός складається з δυο (діо), що означає «два» і φύσις (фізіс), що означає «природа») — христологічна течія, яка стверджує, що дві природи, божественна і людська, існують в одній особі Ісуса Христа. Воно відрізняється від монофізитства та міафізитства.^[1]

Розвиток діофізитської христології відбувався поступово. Він був започаткований святим Кирилом Александрійським (Отцем Церкви і Вчителем Церкви), і її комплексна термінологія була остаточно сформульована в результаті тривалих христологічних дебатів, які були постійними протягом IV і V століть нашої ери.

Важливість діофізитства часто підкреслювали видатні представники Антіохійської богословської школи.^[2] Після численних дебатів і декількох рад діофізитство отримало офіційну церковну форму на IV Вселенському (Халкедонському) соборі 451 року^[3] Халкедонський Символ віри став основою для христологічного вчення про дві природи Ісуса Христа, що проводиться до наших днів більшістю християнських церков, у тому числі: Православною церквою, Римо-католицькою церквою, східною католицькою церквою, Англіканською церквою, старокатолицькою церквою та іншими християнськими конфесіями.

Християни-діофізити вірять в єдину і досконалу єдність двох натур в одній іпостасі і в одній особі Ісуса Христа. Оскільки термін діофізитство використовується для опису «халкедонських» він має відмінне протилежне значення термінам «монофізитство» (уявлення про те, що Христос має тільки одну, божественну природу) та «міафізитство» (уявлення про те, що Христос є божественним і людським, але в одній природі, в результаті синтезу божественної і людської природ в єдину — боголюдську).^[4]

• Loon, Hans van (2009). The Dyophysite Christology of Cyril of Alexandria. Leiden-Boston: Basil BRILL. Архів оригіналу за 31 січня 2019. Процитовано 30 січня 2019.
• Meyendorff, John (1983). Byzantine Theology: Historical Trends and Doctrinal Themes (вид. Revised 2). New York: Fordham University Press. Архів оригіналу за 22 травня 2020. Процитовано 30 січня 2019.
• Meyendorff, John (1989). Imperial unity and Christian divisions: The Church 450-680 A.D. The Church in history. Т. 2. Crestwood, NY: St. Vladimir's Seminary Press. Архів оригіналу за 14 травня 2019. Процитовано 30 січня 2019.
• Ostrogorsky, George (1956). History of the Byzantine State. Oxford: Basil Blackwell. Архів оригіналу за 25 липня 2020. Процитовано 30 січня 2019.