YaChudo

Дідух

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Дідух із солом'яними квітами
Українська різдвяна прикраса
МісцевістьУкраїна
Пов'язані подіїСвятий Вечір
Коляда
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Дідух (значення).

Діду́х[1] (його ще називають: дід, коляда, колядник, сніп, король[2]) — українська різдвяна прикраса з колосків, первісно — язичницький ідол, символ предка-покровителя, зачинателя роду; а також — символ урожаю, добробуту, багатства. Дідух має вигляд вертикального поставленого снопа, що складається з найкращого збіжжя, може прикрашатися кольоровими нитками, стрічками, квітами, плодами.

Виготовлення

Для дідуха добиралися колоски з першого[2][3] снопа жита, пшениці чи вівса[4]. Напередодні свят зі стеблин обрядового снопа формували кілька пучечків, кожен з яких окремо обплітали соломинками чи обв'язували кольоровими нитками. Потім такі дольки-пучечки складали докупи й обкручували стрічками, формуючи пишний сніп. Знизу робили розгалуження типу ніжок, щоб дідух міг стояти в вертикальному положенні. Пучки колосся зверху обрамлялися кольоровим стрічками, паперовими або засушеними польовими квітами[5].

До сучасних дідухів можуть додаватися рис, просо, різні трави[6], ягоди, як-от калина[7]. Кількість колосків у пучках може бути кратною 4 (кількості тижнів у місяці), 7 (кількості днів у тижні) чи 12 (кількості місяців у році)[8]. Кожному виду злаків, буває, надається символізм окремої пори року; в такому разі загалом їх 4. Додатково, сучасні творці дідухів надають їм символізму за ярусами: нижній (розгалужені ноги) символізує світ померлих, середній — світ живих, верхній — світ богів[9].

Походження

Дослідники повʼязують традицію дідуха з давнішим обрядом щорічного встановлення на покутті тотемної фігури першопредка, якому залишали їжу для духів. Ймовірно, такі фігури виготовляли з нетривких матеріалів (солома, малюнок), тому археологічних решток не збереглося. Після поширення християнства місце тотема на покутті зайняли ікони.[10]

В обрядовості

Дідух в українців Польщі

Дідухом обирався перший[2][3] житній, пшеничний або вівсяний сніп[4], який з почестями забирали з поля[11] під час зажинок чи обжинок[2][3]. Далі дідух зберігався до різдвяних свят у клуні[11].

На Свят-вечір господар будинку[12] (іноді разом з сином[11]) забирав дідух і обходив із ним обійстя[5]. Далі вносив дідух до хати і, переступивши поріг, знімав шапку та промовляв віншування: «Віншую вас з щастям, здоров'ям, з цим Святим Вечером, щоб ми в щасті й здоров'ї ці свята провели та других дочекались — від ста літ до ста літ — поки нам Пан Біг назначив вік!». Потім господар ставив дідух на покутті під іконами[12]. В деяких місцевостях дідух міг доповнюватися 12-ма в'язками сіна[11].

Свою обрядову роль він виконував упродовж усіх Різдвяних свят[5], зберігався в оселі до Нового року або до Водохреща[3]. Після цього дідух виносили з настанням темряви на вигін або в сад і спалювали, щоб прикликати цим весну. Попіл дівчата потім висипали на город «щоб родили огірки»[13].

Дідухи в різдвяно-водохресному циклі свят можуть різнитися за виглядом і деталями обрядів, що зумовлено впливом християнської традиції, зміщенням у календарі, розмиттям чи втратою внутрішньої форми звичаїв та обрядів, змінами в традиційному способі життя[14].

Відповідники дідуха в сербів — «баднякове дерево» — дубовий пеньок, политий медом, вином і посипаний пшеницею, який потім підпалювали[15].

У сучасних публікаціях дідух іноді описується як аналог святкової ялинки[16][17][18].

Символізм

Дідух, прикрашений жовто-блакитними стрічками

Перший або останній сніп, або інша частина врожаю має особливе значення в більшості хліборобських культур і наділяється в віруваннях магічною силою[19]. Сніп — поширений символ об'єднання, інтеграції та сили[20]. В християнській культурі також символізує святих і Христове воскресіння[21]: як сніп є частиною щорічного врожаю, так Христос постає частиною загального обіцяного воскресіння всіх людей[22].

Конкретно дідух найчастіше трактується як символ родинного предка[23], а також як символ предка народу, Господа — первісного ідеального господаря. На думку Ксанофонта Сосенка, оригінальність дідуха полягає в тому, що він символізує не окрему особу, а предка рідні взагалі. Тому дідуху й не приносили жертви-пригощання, але водночас охоче чекали його появи в хаті. Додатково дідух асоціювався з Місяцем як символом господаря, що відображено в колядках, де «ясний місяць — пан-господар, ясне сонце — його жона, ясні зірки — його діти»[15].

За версією Джеймса Джорджа Фрейзера, як викладено в праці «Золота гілка», сніп у багатьох хліборобів символізує духа врожаю, який завдяки збереженню снопа та особливим ритуалам, пов'язаним з його знищенням, переноситься від минулого врожаю до наступного. Натомість інші пояснення цих традицій можна вважати пізнішими нашаруваннями, зумовленими змінами в культурі та релігії людей, які цих традицій дотримуються[24].

Дідух в творах класиків української літератури

В повісті «Під тихий вечір», написаної в 1923 році, Богдан Лепкий згадує про Сніп, який українці встановлювали на Різдво, так[25]:

— Нині святий вечір, докторе, — пригадала йому графиня, — не вільно сперечатися, ані докучати нікому, мусить бути мир.

— І сестролюбіє, чи там, братолюбіє і згода, — докінчив доктор.
Майже мовчки їли вечерю, особливо рибу, яку подавали назимно й нагаря'чо, начинювану і приправлювану на солодко, бо Антоні дуже пильнував, щоб було дванадцять страв, як велить старосвітський звичай.Навіть гарний сніп золотої пшениці стояв у куті. Щоправда, якось він себе дивно почував, перенесений із стодоли до розкішної палати, ніби засоромлений похилив колосся додолу.
— І сіно є, — сказав доктор, нащупавши його під столом ногою, — тільки квокати нема, кому.
— Як то квокати? — питала панна Марія.

І доктор розповідав, як по святій вечері діти лізуть під стіл, квокають і шукають у сіні горіхів, як господар кутю кидає на стелю і ворожить, чи будуть добре роїтися рої, як худобі дають цього вечора кращу їжу, як вона раз у рік, опівночі, говорить і як страву виносять у мищинах для душ, що прогрішилися супроти родини і хати та не мають сміливости увійти до неї; але їх тягне туди й вони всю ніч снуються по саді та по городі.

Про Сніп на Різдво розповідається в повісті «Причепа» Нечуя-Левицького, де автор розповідає, звідки беруться відступники. В цьому випадку українська традиція занепадала в родині, де син одружився з полячкою[26]:

І стали різдвяні святки задля неї сумніші за будень. А тут наближалась голодна кутя. (....) За живоття Лемішки кутя й узвар ставилися на покуті в світлиці на столі, на зеленому сіні, а в куточку ставилось з півснопа пшениці, що згинала колос над горшками, понакриваними хлібом. Улита й тепер приставила стіл в куток і звеліла наймитові внести сіна та добрий пучок пшениці та жита, висмикнутий з стіжка.

— Що то буде, мамо? — спитала Зося в Улити, котра несла в світлицю добрий оберемок сіна і з півснопа пшениці.
— А хіба ж ви не бачите? Кутю треба поставити на покуті. Хіба ж ми не християни, чи що?
— Але ж, мамо, ви нанесете в хату сміття! — обізвався син.
— Сміття валяється на смітнику, — одказала мати і почала мостити сіно в кутку на столі.
— Мамо! в нас же завтра гості будуть, — промовила аж крізь сльози Зося. — Що ж вони скажуть, як побачать оте кубло! Вони ж мене обсміють!
— Доволі й того, що і так глузують з мене люди, — одказала стара мати.
— Мамо! Прошу вас! — озвався син. — Не робіть ви того! З кутею нічого не станеться, як вона постоїть до вечора в пекарні. Нащо нам держатись тих старих звичаїв? Доволі буде з нас того, що ви потрусите по столі трошки сінця та закриєте скатертею, як от роблять наші панки й священики. Хіба ж священики робили б так, якби то було не по-християнській?
Син забрав з рук материних сіно й пшеницю, потрусив трошки сіна по столі, а решту одніс до кухні. Улита тільки махнула рукою, скривившись.
— Гляди лиш, сину! В нас садок, в нас сіно на леваді, в нас худоба… Мудруй лишень, та не дуже, щоб часом…
— Та що ж! Ми ж не оремо й не сіємо; товару в нас не багацько. Та мені, мамо, здається, що все те бабські забобони…

— Нехай здається, та не дуже! Вам, вченим, за все байдуже…

Галерея

  • Дідух на вулиці Львова
    Дідух на вулиці Львова
  • Колосся дідуха
    Колосся дідуха
  • Шкільний музей «Ясногородська світлиця»
    Шкільний музей «Ясногородська світлиця»
  • Дідух в Польщі
    Дідух в Польщі

Див. також

Примітки

  1. ↑ Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 300. Архів оригіналу за 8 січня 2021. Процитовано 4 січня 2021.
  2. ↑ а б в г Леся Горошко, науковий співробітник Інституту народознавства НАН України у статті Юлії Курій, газета «Експрес»: Ялинка — це вже немодно! [Архівовано 1 січня 2014 у Wayback Machine.]. — 30.12.2013 18:00
  3. ↑ а б в г Дванадцять місяців 1994: Настільна книга-календар Для молодшого шкільного віку / Авт.-упоряд. Скуратівський В. Т.; Ілюстрації Козіної І. П., Мягкової О. В., Павлюк С. І. — К.: Веселка, 1993. — 192 с. ISBN 5-301-01434-X
  4. ↑ а б Смоляк П. О. Роль зимових календарних обрядів в українському театральному мистецтві // Вісник Запорізького національного університету Збірник наукових праць. — № 1, 2010 [Архівовано 6 грудня 2012 у Wayback Machine.]
  5. ↑ а б в Є.Бадін, Дідух як святковий символ Нового року // Борисфен Науковий журнал. — 2010, № 1.
  6. ↑ Піцан, Світлана; Олена, Протопопова (17.12.2021). Дідух заввишки 2 метри: у Херсоні відкрили виставку "Солом'яне Різдво". Суспільне.
  7. ↑ Дідух - символ Різдва: традиції, звичаї, як зробити своїми руками, фото. Сім’я і дім (укр.). 16 листопада 2022. Процитовано 10 грудня 2022.
  8. ↑ Волинянка розкрила секрети створення різдвяного дідуха. ВолиньPost (англ.). Процитовано 10 грудня 2022.
  9. ↑ Поради рівнянам: як зробити дідуха власноруч [+ФОТОінструкція]. Новий рік та Різдвяні свята. Свята і традиції. Проекти - Новини Рівного. Відео on-line. Все про телекомпанію - Телеканал «Рівне 1». Поради рівнянам: як зробити дідуха власноруч [+ФОТОінструкція]. Новий рік та Різдвяні свята. Свята і традиції. Проекти - Новини Рівного. Відео on-line. Все про телекомпанію - Телеканал «Рівне 1» (укр.). Процитовано 10 грудня 2022.
  10. ↑ Салига, Павло (2026). Плем'я козаків. Як формувалися і змінювалися чоловічі спільноти (українська) . Київ: Наш Формат. с. 137. ISBN 978-617-8441-75-3.
  11. ↑ а б в г Килимник, С. (1964). Український народ у народних звичаях в історичному освітленні. Т. 1. Вінніпег-Торонто: Український національний видавничий комітет. с. 22—28.
  12. ↑ а б Воропай, Олекса (1958). Свят-вечір / Звичаї нашого народу. Т. 1. Мюнхен: Українське видавництво. с. 48—56.
  13. ↑ Воропай, Олекса (1958). Голодна кутя або Другий Свят-вечір / Звичаї нашого народу. Т. 1. Мюнхен: Українське видавництво. с. 115—121.
  14. ↑ Володимир Галайчук. Різдвяно-водохресні свята в околицях Кременця // Вісник Львівського університету. Серія історична Збірник наукових праць. — 2009, Вип. 44.
  15. ↑ а б Сосенко, Ксенофонт (1928). Kulturhistorische Stellung der altukrainischen Feste Rizdwo und Schtschedryj Wetscher (укр.). Накладом автора. с. 65—72.
  16. ↑ Незвична виставка дідухів, солом'яних павуків та шопок діє у Тернополі. Т1 Новини (укр.). 10 січня 2021. Процитовано 10 грудня 2022.
  17. ↑ Золочів.нет (10 січня 2014). Замість «йолки» – шопка та велетенський дідух. Золочів.нет (укр.). Процитовано 10 грудня 2022.
  18. ↑ Дідух vs ялинка. ethnography.org.ua (укр.). Процитовано 10 грудня 2022.
  19. ↑ Becker, Udo (1 січня 2000). The Continuum Encyclopedia of Symbols (англ.). A&C Black. ISBN 978-0-8264-1221-8.
  20. ↑ Cirlot, J. C. (19 жовтня 2006). Dictionary of Symbols (англ.). Routledge. ISBN 978-1-134-95889-4.
  21. ↑ Conner, Kevin J. (1992). Interpreting the Symbols and Types (англ.). Rich Brott. с. 179. ISBN 978-0-914936-51-0.
  22. ↑ Johnson, T. (7 березня 2019). The Simplicity of Christ (англ.). Christian Faith Publishing, Inc. ISBN 978-1-64458-046-2.
  23. ↑ Lesiv, Mariya (1 жовтня 2013). The Return of Ancestral Gods: Modern Ukrainian Paganism as an Alternative Vision for a Nation (англ.). McGill-Queen's Press - MQUP. ISBN 978-0-7735-8966-7.
  24. ↑ Frazer, James George (17 грудня 2020). The Golden Bough: A Study in Comparative Religion (англ.). e-artnow.
  25. ↑ Lepkyj, Bohdan S. (2017). Pid tychyj večir: povistʹ-kazka. Ternopilʹ: Bohdan. ISBN 978-966-10-5083-8.
  26. ↑ Нечуй-Левицький, Іван (2024). "Причепа" (українська) . Кондор. ISBN 978-617-8244-89-7.

Література

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).