Дідова Гора

село Дідова Гора
Герб	Прапор
	ДороговказДороговказ
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Шепетівський район
Тер. громада	Крупецька сільська громада
Код КАТОТТГ	UA68060110030067170
Основні дані
Населення	80
Площа	0,49 км²
Густота населення	163,27 осіб/км²
Поштовий індекс	30061
Телефонний код	+380 3842
Географічні дані
Географічні координати	50°24′27″ пн. ш. 26°42′23″ сх. д. / 50.40750° пн. ш. 26.70639° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	248 м
Місцева влада
Адреса ради	30068, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, с. Крупець, вул. Богдана Хмельницького, 106
Карта
	Дідова Гора
	Дідова Гора
Мапа
	Дідова Гора у Вікісховищі

Ді́дова Гора́, Дідогора (чес. Dědahora) — село в Україні, у Крупецькій сільській громаді Шепетівського району Хмельницької області. Населення становить 80 осіб.

Географія

Село розташоване на заході Славутського району, на відстані 12 км від автошляху Н25 та 25 км від міста Славута.

Сусідні населені пункти:

Почапки	Кураж	Потереба
Мощаниця (Острозький район)	Пн	Лисиче
	Зх 'Дідова Гора' Сх
	Пд
Бадівка	Новий Кривин	Старий Кривин

Історія

Село виникло в середині XIX ст., коли ці землі викупили чеські переселенці. За переписом 1925 року у селі проживало 280 осіб, 272 з яких були чехами. Серед них були, як православні, так і католики.

У 1906 році село Сіянецької волості Острозького повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 16 верст, від волості 10. Дворів 26, мешканців 113^[1].

10 березня 1925 року у селі створена Чеська сільська рада, до якої увійшли також німецько-чеське село Мощанівка, а також теж населене чехами село Нижні Головлі.

У Дідовій Горі чехи створили фахове кооперативне товариство «Господар» по вирощуванню хмелю, яке стало одним із центрів пивоваріння в Радянській Україні.

У 1947 році за домовленістю Радянського Союзу та Чехословаччини про переселення, чехів примусово вивезли на «історичну батьківщину»

У селі досі існують на цвинтарі чеські поховання.

У лютому 1950 року в результаті бою в районі Дідової Гори між оперативною групою КДБ та бійцями УПА загинув один з провідників ОУН — Рябунець Сидір Іванович-«Грач», що в 1947-48 роках очолював районний провід ОУН в Васильківському районі Київської області^[2].

У 1994—1996 роках землі Дідової Гори увійшли до підсобного господарства ХАЕС. У 2000 році селяни вирішили повернути право власності на землю, і в 2003 році Господарський суд Хмельницької області задовольнив їх позов.

У 1997 році від Дідової Гори провели дорогу з твердим покриттям до Лисичого. Сьогодні майже всі селянські села обробляються фірмами «Інсеко» та «Грін ленд — Славута».

Станом на 1 січня 2011 року у Дідовій Горі проживали 54 жителі у 34 дворогосподарствах, із них пенсіонерів — 45, дітей шкільного віку — 2, дошкільного — 1, працездатних — 6.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 102 особи, з яких 45 чоловіків та 57 жінок^[3].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 80 осіб^[4]. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову^[5].

За переписом населенням України в 2011 році в селі мешкало 54 людини

Символіка

Затверджена 7 жовтня 2015 року рішенням № 2 LV сесії сільської ради VI скликання.

Герб

На лазуровому щиті з золотим вкороченим вістрям золота корона. Щит вписаний в золотий декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Внизу картуша напис «ДІДОВА ГОРА». Золотий трикутник — символ назви села («гора»). Корона — символ того, що Дідова Гора була чеським поселенням^[6].